Главная страница

Northrop Grumman E-2 Hawkeye
E-2C Hawkeye ВМС США
Northrop Grumman E-2 Hawkeye
Grumman E-2C Hawkeye
Призначення: Літак дальнього радіолокаційного виявлення і наведення (AEW&C)
Перший політ: 21 жовтня 1960
Прийнятий на озброєння: січень 1964
На озброєнні у: США США
Франція Франція
Японія Японія
Єгипет Єгипет
Тайвань Тайвань
Мексика Мексика
Ізраїль Ізраїль (колишній)
Сінгапур Сінгапур (колишній)
Розробник: Northrop Grumman Corporation і Grumman Corporation
Виробник: США Grumman/Northrop Grumman
Всього збудовано: понад 200 одиниць усіх модифікацій
Вартість одиниці: US$176 млн
Модифікації: E-2A, E-2B, E-2C, E-2D, E-2T/K,
Екіпаж: 5 (2+3) осіб
Крейсерська швидкість: 576 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 598 км/год
МШ біля землі: 230 км/год
Бойовий радіус: з 4-х годинним бойовим патрулюванням 320 км
Дальність польоту: 2583 км
Практична стеля: 9390 м
Довжина: 17,54 м
Висота: 5,58 м
Розмах крила: 24,56 м
Площа крила: 65,03 м²
Порожній: 17 265 кг
Максимальна злітна: 23 556 кг
Двигуни: 2 × турбовентиляторні Allison/Rolls-Royce T56-A-427
Тяга (потужність): 2 × 3800 кВт

E-2 Hawkeye — американський військовий палубний літак дальнього радіолокаційного виявлення і управління. Розроблений компанією Grumman Aerospace Corporation наприкінці 1950-х років. Перший політ здійснив 21 жовтня 1960 року як літак AEW&C авіаносного крила. На озброєнні ВМС США та інших країн. З початку будівництва і до теперішнього часу постійно вдосконалювався. Випускався в трьох основних моделях E-2A, E-2B і E-2C. E-2C і її модифікації — наймасовіша. З 2014 року здійснюється заміна E-2C на E-2D Advanced Hawkeye.

Історія розробки і виробництва

E-2A (на передньому плані) і E-1 Tracer

Зі швидким розвитком реактивної авіації після Другої світової війни і зростання її ролі в бойових діях на морі, а також з появою керованих протикорабельних крилатих ракет виникла потреба в ефективному засобі висвітлення повітряної обстановки АУГ з широким радіусом дії. Таку роль міг виконувати літак дальнього радіолокаційного виявлення палубного базування. Першим американським палубним літаком дальнього радіолокаційного виявлення (АВАКС) став E-1 Tracer (Willy Fudd)[en], створений на базі палубного протичовнового літака S-2 Tracker[en]. Втім, у 1956 році військово-морські сили США розробили тактико-технічні вимоги до літального апарата раннього попередження, дані якого могли бути інтегровані в систему тактичних даних автомтизованих систем бойового управління кораблів авіаносного з'єднання. Компанія Grumman запропонувала варіант розробленого спеціально для цієї місії літака. Проект Grumman, який спочатку позначався як W2F-1, але пізніше був перейменований на Hawkeye E-2A, було обрано у березні 1957 року. Літак Grumman був розроблений спеціально для функцій ДРЛВіУ (AEW&C/AWACS). Завдяки своєму попереднику E-2 отримав прізвисько «Super Fudd»[1].

E-2A та E-2B Hawkeye

Для розміщення на авіаносних кораблях літак виконали максимально компактним. Перший аеродинамічний прототип E-2A «Хокай» піднявся в небо 21 жовтня 1960 року, а перший повністю обладнаний літак здійснив перший зліт 19 квітня 1961 року. З січня 1964 року E-2A «Хокай» прийнятий на озброєння ВМС США[1]. З часу прийняття на озброєння і досі «Хокаї» виконують завдання дальнього радіолокаційного патрулювання авіаносних груп і управління діями палубної авіації. Основу комплексу АВАКС E-2A становла потужна багатофункціональна РЛС кругового огляду AN/APS-96. Антена РЛС і системи розпізнавання «свій-чужий», розташована у великому тарілкоподібному обертовому обтічнику на підйомнику над фюзеляжем в хвостовій частині літака є основною розрізнювальною ознакою усіх літаків E-2.

Grumman E-2A. Кінець 1960-х

З січня 1964 було побудовано 59 літаків E-2A, 51 з них модернізували до модифікації E-2B з центральною електронно-обчислювальною машиною управління елементами систем. E-2B були зняті з озброєння ВМС в середині 1980-х: у січні 1971 року здійснив перший політ варіант значно вдосконаленішого «Хокая» — Е-2С. Роботи з його створення розпочалися ще в липні 1968 і були наслідком уроків, отриманих при застосуванні Е-2А у В'єтнамській війні. Зовні від моделей E-2A і E-2B модифікація E-2C відрізнялася більш гострішим і довшим на 33 см носом, під яким розташована антена AN/ALR-59, втім внутрішні відмінності між ними набагато істотніші.

E-2C Hawkeye і його модифікації

Дві випробувальних машини E-2A, які були модифіковані як прототипи E-2C, здійснили перший політ 20 січня 1971 року. Випробування виявилися вдалими і E-2C було замовлено у виробництво. Перший новозбудований літак E-2C піднявся в небо 23 вересня 1972 року.

В порівнянні з попередниками, Е-2С за складом бортового обладнання і концепції бойового застосування став фактично новим літаком. Новий літак був здатний виявляти повітряні цілі на тлі будь-якої підстильної поверхні, а не тільки водного простору. Крім РЛС AN/APS-120 (замінила AN/APS-96), здатної виявляти маловисотні повітряні цілі на тлі земної поверхні, в тому числі на тлі гір, на Е-2С замінили інерційну навігаційну систему і встановили систему радіотехнічної розвідки AN/ALR-59. Антена ALR-59 встановлена ​​у збільшеному в порівнянні з попередніми модифікаціями носовому обтічнику. Пасивна система виявлення джерел електромагнітного випромінювання дозволяє засікати джерела випромінювання, пеленгувати їх і ідентифікувати за спектром і параметрами сигналів на відстані приблизно вдвічі більшому, ніж дальність виявлення повітряних цілей AN/APS-120. Завдяки новій оглядовій РЛС і пасивній системі виявлення, Е-2С став і досі залишається одним з найбільш ефективних літаків АВАКС і управління в світі, поступаючись лише набагато більш складним і великогабаритним американському E-3 Sentry і російському А-50[ru].

E-2C Hawkeye. 2007 рік

Завдяки новому БРЕО оператори «Хокая» здатні здійснювати до 30 перехоплень одночасно. Додаткові можливості Е-2С з'явилися і при спільній роботі з найбільш досконалими на той час палубними винищувачами-перехоплювачами ВМС США F-14 Tomcat — бортова РЛС «Томкета» AN/AWG-9 мала здатність через канал передачі даних Link 4A[en] здійснювати передачу «Хокаю» інформації в реальному масштабі часу, при цьому екіпаж Е-2С міг не включати свою станцію або використовувати дані радарів винищувачів для уточнення наявної інформації про цілі. Застосування «Хокая» в якості поста спостереження і керування дозволило скоротити на 50 % потрібну кількість винищувачів-перехоплювачів в повітрі — через Link 4A Е-2С автоматично виводив їх в зону візуального виявлення цілі і допомагав зайняти положення, оптимальне для її атаки[1]. У процесі виробництва бортове обладнання літака постійно удосконалювалося, але на позначенні моделі доопрацювання не відбивалися. З грудня 1976 року, починаючи з тридцять п'ятого серійного Е-2С, замість AN/APS-120 на них стали встановлювати РЛС AN/APS-125 (до 1984 замінена на усіх раніше збудованих Е-2С), яка дозволяла з висоти 9000 метрів виявляти до 800 повітряних цілей на відстані до 480 кілометрів і наводити винищувачі на 40 цілей одночасно. бортова Аналогова обчислювальна машина була замінена на сучасну цифрову.

Модифікація E-2C Group I

З 1988 року до 1991 року було побудовано вісімнадцять літаків E-2C Group I. Вони відрізнялись від базового E-2C новим радаром AN/APS-139 і більш сучасною бортовою обчислювальною машиною. Крім того, починаючи з Northrop Grumman E-2C Group I встановлювалися більш потужні в порівнянні з попередниками турбовентиляторні двигуни Allison/Rolls-Royce T56-A-425 потужністю по 4910 к.с.

Антени РЛС APS-120/125, які встановлювались на попередні модифікації літака, мали суттєвий недолік — великий рівень бічних пелюсток діаграми спрямованості. В радарі APS-139 використовувалася нова комбінована антена, — прототип антени з ФАР, — яка складалася з десяти антен типу «хвильовий канал» що дозволило поліпшити характеристики станції щодо селекції цілей. РЛС AN/APS-139 мала режим виявлення і супроводу малошвидкісних повітряних і надводних цілей. Перешкодозахищеність станції була поліпшена за рахунок введення автоматичного перемикання на один з десяти фіксованих частотних радіоканалів у разі застосування противником активних радіозавад. E-2C Group I надійшли на озброєння тільки Атлантичного флоту.

Модифікації E-2C Group II і E-2C Group 2+ (Nav Upgrade)

У червні 1992 року на авіабазі Мірамар[en] розпочала бойову службу перша ескадрилья E-2C в модифікації Group II, оснащених РЛС AN/APS-145, приймачами супутникової навігаційної системи NAVSTAR, новими бортовими обчислювальними машинами, пристроями відображення тактичної інформації та системою радіозв'язку.

РЛС AN/APS-145 вважається найбільш досконалою на сьогоднішній день з РЛС, що встановлюються на «Хокаях». Удосконалення радара були спрямовані на збільшення дальності роботи і подальше підвищення перешкодозахищеності. Зменшення швидкості обертання антени з 6 об/хв у попередніх моделей до 5 об/хв, а в режимі точного пеленгування до 3 об/хв одночасно зі зменшенням частоти повторення імпульсів[en] у випромінюваному сигналі дозволили збільшити дальність виявлення повітряних цілей типу «бомбардувальник» на 40 % — до 680 км, а цілі типу «винищувач» на тлі землі на дистанції 407 км. Пасивна система виявлення попереджає екіпаж E-2C про опромінення літака радіолокаційною станцією противника на дистанції, яка в два рази перевершує дальність дії радара. Вдосконалене апаратно-програмне забезпечення бортової ЕОМ дозволяють виявляти до 2000 повітряних цілей. До 1997 року усі ескадрильї E-2C ВМС США були пройшли модернізацію за проектом Group II або Group 2+.

Ще однією модернізацією Group II став проект Hawkeye 2000, спочатку віднесений до Group 2+. Літаки E-2C Hawkeye 2000 мають той же радар APS-145, але оснащені новим сучасним бортовим комп'ютером місії та робочою станцією CIC (англ. Combat Information Center) — Advanced Control Indicator Set (ACIS) інтегрованоу в єдину систему передачі даних про оперативно-тактичну обстановку ВМС США.

E-2D Advanced Hawkeye

E-2D Advanced Hawkeye. 2014 рік

Останньою версією E-2 є E-2D. Контракт з ВМС США на проведення з розробки літака радіолокаційного далекого спостереження (РЛДС) був укладений в 2001 році. А на початку 2007 компанія Northrop Grumman продемонструвала на своєму підприємстві в Сент-Огастін перший літак E-2D Advanced Hawkeye. Його перший політ відбувся 3 серпня 2007 року[2]. Льотні випробування E-2D завершилися у листопаді того ж року, протягом них машина провела в повітрі близько 600 годин, половина з яких була присвячена перевірці працездатності радіолокаційних систем[3].

Не зважаючи на те, що машина має той же планер, що і E-2C та схожий зовнішній вигляд, системи та можливості літака E-2D, повністю реконструйовані. E-2D оснащений сучасною багатофункціональною РЛС кругового огляду AN/APY-9 з фазованою решіткою і електронним скануванням виробництва компанії Lockheed Martin. Грибоподібний обертовий обтічник антени РЛС, розроблений фірмою L-3 Communications[en], має можливість безперервного сканування з полем зору 360° одночасно з електронним скануванням ФАР. Система дозволяє операторам зосереджувати РЛС на обраних ділянках сектору огляду, які представляють інтерес. Радар забезпечує розширення можливостей пошуку і бойового застосування як бортова система управління бойовими діями. Бортова система обміну даними Е-2D дозволяє отримувати великий обсяг даних від різних джерел і синтезувати ці дані для радіоелектронної розвідки. На відміну від попередніх модифікацій, новий літак «Едванст Хокай» може координувати авіаційні удари по повітряним, наземним і морським надводним цілям. Оператори і екіпаж Е-2D матимуть нові робочі станції РЛС, можливості супутникового зв'язку та іншу авіоніку, що забезпечує розширену обізнаність про обстановку. Одна з особливостей «Едванст Хокай» полягає в тому, що пілоти можуть також виступати в якості операторів систем озброєння[4].

Поставки E-2D Advanced Hawkeye ВМС США розпочалися у 2010 році. 4 лютого 2010 року перший штатний E-2D здійснив посадку на палубу авіаносця «Гаррі Трумен»[5]. 30 червня 2014 ВМС США підписали додатковий контракт з Northrop Grumman на виробництво 25 E-2D, збільшивши загальну контрактну кількість «Едванст Хокай» у 50 одиниць[6]. Протягом цього десятиріччя E-2D мають повністю замінити у флоті США E-2C — 75 літаків[7].

Особливості конструкції і бортове радіоелектронне обладнання E-2C/D

E-2C Hawkeye 0014.svg

Планер Е-2 Hawkeye виконаний за схемою двомоторного високоплана з розміщенням двигунів на крилі — по одному турбовентиляторному двигуну під кожним крилом.

Фюзеляж — алюмінієвий напівмонокок, круглого поперечного перерізу, з максимальним діаметром 1,98 м. Екіпаж і оператори знаходяться у герметизованих кабіні льотчиків і операційному відсіку. У хвостовій незагерметизованій частини фюзеляжу знаходяться блоки допплерівського радіолокатора і проводки системи управління. Як і у більшості літаків палубної авіації, для здійснення посадки на палубу авіаносця у нижній частині фюзеляжу змонтований гальмівний гак, а носовий привід може чіплятися до човника стартової катапульти авіаносця для укроченого зльоту.

Крила трапецієвидні трьохлонжеронні з позитивним V у 3 градуси. Центроплан закріплений до верхньої частини фюзеляжу, внутрішні пустоти центроплану використовуються як інтегральні паливні баки. Зовнішні консолі крил (по 7,8 м) для зручності базування на авіаносці за допомогою гідроприводів складаються з поворотом на 90° назад. Силова установка — пара турбовентиляторних двигунів Allison/Rolls-Royce T56-A-427 потужністю по 3800 кВт кожний. Чотирьох- (у E-2D восьми-) лопатеві гвинти мають діаметр 4,1 метри.

Стабілізатор розташовується в хвостовій частині фюзеляжу, має 11-градусне позитивне V. На стабілізаторі є рулі висоти і чотири шайбовідних кіля. Крайні шайби мають рулі напряму.

Трьохопорне шасі з носовою стійкою забирається: двоколісна носова опора у фюзеляж, одноколісні основні стійки — в гондоли[ru] двигунів. У хвостовій частині фюзеляжу — опускаємий гальмівний гак і запобіжна опора.

Основу комплексу АВАКС становить потужна багатофункціональна РЛС кругового огляду AN/APS-145 (у E-2D AN/APY-9). Саме її антена є основною розрізнювальною ознакою літаків E-2. Це великий тарілкоподібний обертовий обтічник 7,32 м в діаметрі розташований за крилами, над фюзеляжем, на спеціальному 64-сантиметровому опускаємому підйомнику (при зберіганні на авіаносці він опускається на 0,64 м для зручності стоянки літака в ангарі). В обтічнику знаходяться фазована антенна решітка РЛС дальнього виявлення, системи розпізнавання «свій-чужий», антена системи передачі даних Link 4A[en] / Link 16 (JTIDS[en]), а також гідравлічний привод обертання. Під носовим обтічником розташована антена станції РТР AN/ALR-59.

Екіпаж літака — п'ять осіб: два пілоти і три оператори систем; перший оператор стежить за роботою всього бойового інформаційного посту, другий здійснює управління і наведення літаків-перехоплювачів, третій — оператор радіолокаційної станції.

Оператори

Федеральний уряд США в рамках програми FMS[en] передавав «Хокаї» в експлуатацію збройним силам Франції, Ізраїлю, Єгипту, Японії, Сінгапуру та Тайваню. Єдиною моделлю E-2 Hawkeye, яка продавалась на експорт була E-2C (або її модифікації). Усі країни, крім США і Франції, що мають на озброєнні «Хокаї», використовують їх в якості «сухопутного» літака АВАКС з базуванням на «звичайні» аеродроми[8].

Першим іноземним імпортером E-2 став Ізраїль. У 1977-1978 роках для ВПС Ізраїлю було закуплено в США чотири E-2C Group 0, які надійшли на озброєння у 1981 році[8]. Літаки брали участь в Ліванській війні, у повітряних боях 1982 року літаки АВАКС над Ліваном багаторазово успішно наводили ізраїльські F-15 і «Фантоми». У грудні 1983 року один з ізраїльських Е-2С був збитий радянським розрахунком ЗРК С-200. Ізраїль став першою країною, яка обладнала свої Е-2С системою дозаправлення у повітрі[8]. З 1996 року літаки знаходились на зберіганні, а у 2002 році, після модернізації власними силами усі три ізраїльських «Хокаї» були перепродані Мексиці. У 2004 році три Е-2С увійшли до складу Військово-морських сил Мексики[en], де виконують завдання спостереження за морською акваторією і узбережжям[8].

E-2C Повітряних сил самооборони Японії. 1994 рік
E-2C ВМС Франції в Сарагосі, Іспанія. 2016 рік

У 1984 році повітряні сили самооборони Японії також отримали чотири «Хокаї» аналогічної комплектації. У 1991 році японці під керівництвом американських фахівців встановили на свої літаки АВАКС РЛС AN/APS-145, а у 1992 закупили в США два літаки E-2C Group II та в 1995 — ще три. Усі японські літаки АВАКС доопрацьовані до рівня Group II. 21 листопада 2014 року Міністерство оборони Японії офіційно вирішило придбати E-2D Advanced Hawkeye[9], а у червні 2015 року японський уряд оголосив про бажання придбати у США чотири E-2D[10]. У вересні 2018 року Агентство співпраці з оборонної безпеки США повідомило Конгресу про можливість продажу до дев'яти E-2D Японії[11].

Для своїх ВПС[en] «Хокаї» придбав і Єгипет. У 1987 році було закуплено п'ять E-2C базової комплектації (Group 0), а у 1993 ще один E-2C Group II. Пізніше, з 2003 по 2008 рік усі вони пройшли в США модернізацію за проектом Hawkeye 2000. У 2010 році Єгипет придбав ще два літаки E-2C[12].

ВПС Сінгапуру[en] у 1987 році також придбали чотири E-2C Hawkeye для використання в якості літаків раннього попередження. У квітні 2007 року було оголошено про те, що вони будуть замінені чотирма Gulfstream G550 AEW[en], які стали основним літаком раннього попередження Сінгапурських ВПС з квітня 2012 року[13][14][15].

Збройні сили Тайваню 22 листопада 1995 року придбали чотири літаки типу E-2T (спеціальний проект E-2B модернізований до E-2C Group II з РЛС AN/APS-138). 15 квітня 2006 року було прийнято від США ще два нові Hawkeyes E-2K (E-2B модернізований до Hawkeye 2000, РЛС AN/APS-145)[16][17]. Придбані у 1995 році E-2T протягом 2010—2013 років також були модернізовані до стандарту Hawkeye 2000[18].

Військово-морські сили Франції придбали три «Хокаї» для нового атомного авіаносця «Шарль та Голь», перший літак прибув до Франції 14 грудня 1998. У квітні 2007 року Франція звернулася до США з проханням продати ще один E-2C Hawkeye.

У серпні 2009 року Northrop Grumman повідомила, що зацікавленість у придбанні до шести E-2D Advanced Hawkeye проявили Військово-морські сили Індії[en][19].

Див. також

Примітки

  1. а б в Godfrey David W. H. Hawkeye: A New Dimension in Tactical Warfare // Air International. — 1977. — Т. 12, вип. 1 (1 січня). — С. 7–13, 42–44. (англ.)
  2. Northrop Grumman E-2D Advanced Hawkeye Completes First Flight. Northrop Grumman Corporation. 27 September, 2007. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 16 жовтня 2018.  (англ.)
  3. Pike, John. Integrated Live-Fire Test Demonstrates Future Weapons System Capability. globalsecurity.org. Процитовано 16 жовтня 2018.  (англ.)
  4. Majumdar, Dave (2014-10-16). Navy Declares IOC For E-2D Advanced Hawkeye. US Naval Institute. Процитовано 16 жовтня 2018.  (англ.)
  5. NGC's E-2D Advanced Hawkeye Completes 1st Carrier Landing. asdnews.com. Процитовано 16 жовтня 2018.  (англ.)
  6. US Navy orders additional E-2D AEW&C aircraft. Shephardmedia.com. 1 July 2014. Процитовано 16 жовтня 2018.  (англ.)
  7. Valerie Insinna (11 April 2018). Northrop to begin cutting in aerial refueling capability in E-2D Advanced Hawkeye production this year. Defense News. Процитовано 16 жовтня 2018.  (англ.)
  8. а б в г Paul Eden. Northrop Grumman E-2 Hawkeye, Eyes of the fleet // Encyclopedia of Modern Military Aircraft. — Phoenix, Arizona : Amber Books, Ltd, 2004. — ISBN 1904687083. (англ.)
  9. Japan Officially Selects Osprey, Global Hawk, E-2D. Defensenews.com. 21 November, 2014. Процитовано 16 жовтня 2018.  (англ.)
  10. Japan raises E-2D acquisition to four aircraft. Flightglobal.com. 2 June, 2015. Процитовано 16 жовтня 2018.  (англ.)
  11. Japan – E-2D Advanced Hawkeye Airborne Early Warning and Control Aircraft. Defense Security Cooperation Agency. 10 September, 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.  (англ.)
  12. Egypt to Procure Additional E-2C Hawkeye. Defense-aerospace. 20 October, 2015. Процитовано 17 жовтня 2018.  (англ.)
  13. Singaporean Ministry of Defence (23 April 2007). "Planned replacement for AEW E-2C". Прес-реліз. Переглянутий 13 червня 2011. (англ.)
  14. Singaporean Ministry of Defence (19 February 2009). "RSAF's First Gulfstream 550 Airborne Early Warning Aircraft Returns to Singapore". Прес-реліз. Переглянутий 4 жовтня 2010. (англ.)
  15. Singaporean Ministry of Defence (13 April 2012). "RSAF's Gulfstream 550 Airborne Early Warning Aircraft is Fully Operational". Прес-реліз. Переглянутий 10 червня 2012. (англ.)
  16. ROCAF Northrop Grumman E-2T. Taiwanairpower.org. Процитовано 1 серпня 2016.  (англ.)
  17. Defense Security Cooperation Agency News Release. October 3, 2008, retrieved Sept. 14, 2009. osd.mil. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 1 серпня 2016.  (англ.)
  18. Chen, Pei-haung; Kao Y.L. (09.03.2013). Taiwan receives upgraded E-2K early warning aircraft. Focus Taiwan. Процитовано 2 червня 2013.  (англ.)
  19. US clears Hawkeye E-2D aircraft for India. Times of India. 14 September, 2009. Архів оригіналу за 22 вересня 20079. Процитовано 16 жовтня 2018.  (англ.)

Посилання