Главная страница

Boeing EA-18G Growler
Boeing EA-18G Growler
Boeing EA-18G Growler
EA-18G Growler
Призначення: Літак радіоелектронної боротьби і протидії
Перший політ: 15 серпня 2006
Прийнятий на озброєння: 22 вересня 2009
На озброєнні у: США США
Австралія Австралія
Розробник: Боїнг
Виробник: США The Boeing Company
Всього збудовано: понад 100 одиниць (на 2014)
Вартість одиниці: US$68.2 млн
Конструктор: Боїнг
Екіпаж: 2 (пілот і оператор РЕБ) особи
Максимальна швидкість (МШ): 2150 км/год
Бойовий радіус: 833 км
Практична стеля: 15 850 м
Довжина: 18,31 м
Висота: 4,88 м
Розмах крила: 13,62 м
Площа крила: 46,5 м²
Порожній: 15 011,2 кг
Споряджений: 21 772,4 кг
Максимальна злітна: 29 964 кг
Двигуни: 2 турбовентиляторні General Electric F414-GE-400
Тяга (потужність): 2 × 62,3 кН
Тяга форсажна: 2 × 97,9 кН
Кількість точок підвіски: 11, з них 2 виділені під підвісні паливні баки, 3 під контейнери РЕБ ALQ-99, 2 під контейнери ALQ-218 (на закінцівках крил)
Підвісне озброєння: 2 × AGM-88 + 2 × AIM-120 AMRAAM

EA-18G Growler — американський військовий палубний літак радіоелектронної боротьби і протидії. Призначений для ведення радіоелектронної боротьби та розвідки авіаносного крила[en]. Розроблений компанією The Boeing Company на основі багатоцільового винищувача палубного базування F/A-18E/F Super Hornet. Перший політ здійснив 15 серпня 2006 року, з початку виробництва у 2007 році, побудовано понад 100 одиниць. Перебуває на озброєнні ВМС США і ВПС Австралії. Замінив собою Grumman EA-6 Prowler, який стояв на озброєнні ВМС США з початку 1970-х років.

Історія розробки і виробництва

На початку 1990-х Військово-морські сили США дійшли висновку, що, розроблений на базі палубного штурмовика Grumman A-6 Intruder у 1960-х, літак радіоелектронної боротьби морської авіації EA-6 Prowler морально і фізично застаріває, отже потребує докорінної модернізації. Спочатку планували прийняти на озброєння нову модифікацію «Проулера» — ЕА-6В ICAP-III (англ. Improved Capabilities). Головним підрядником залишалася компанія — розробник «Проулера» Northrop Grumman. ВМС вважали за необхідне почати оновлення парку літаків БРЕО авіаносного базування у 2008 році, втім у 2001 році Міністерство оборони США, спираючись на досвід застосування авіації в ході операції «Союзна сила», ініціювало вивчення альтернативних варіантів створення авіаційних комплексів РЕБ для ВПС, ВМС і КМП США (англ. АЕА Analysis of Alternatives) на період 2010—2030 роки, яке завершилося у грудні 2001 року[1].

На початок 2000-х командування ВМС США розглядало наступника «Проулера» не тільки як звичайний літак РЕБ, а як ключовий елемент перспективної системи розвідки і радіоелектронної боротьби флоту і об'єднаних угруповань сил, що ведуть бойові дії на морських і приморських театрах — Airborne Electronic Attack aircraft (AEA aircraft). Було прийняте рішення розробляти новий літак на базі нового основного палубного винищувача F/A-18 Super Hornet. Він мав бути максимально уніфікований з «Супер Хорнетом» (за заявою розробників — на 90 %), що полегшить процес навчання особового складу і дозволить скоротити витрати на навчання льотного та технічного персоналу і на технічне обслуговування нових літаків. радіоелектронні засоби мали розміщуватись в у відсіках літака, де у прототипу знаходилось ударне озброєння та на вузлах підвіски озброєння. 15 листопада 2001 року компанія Boeing провела перший політ «демонстратора концепції» F/A-18F (EA-18 Airborne Electronic Attack) з трьома підвісними контейнерами апаратури РЕБ AN/ALQ-99[en] і двома паливними баками. На демонстраторі вивчалося як підвісні контейнери і баки вплинуть на льотні дані літака, його стійкість і керованість, наскільки зростуть шумність і рівень вібрацій; перевірялася здатність літака з підвішеними контейнерами РЕБ виконувати зліт і посадку з авіаносця[2]. Остаточний вибір був зроблений наприкінці 2003 року — 29 грудня ВМС уклали контракт з фірмою Boeing, розрахований на п'ять років і який передбачав передбачав повномасштабну розробку літака РЕБ EA-18G. Субпідрядником виступала компанія — розробник ЕА-6В Northrop Grumman — її фахівцями розроблялося основне радіоелектронне обладнання — підвісні контейнери новітнього комплексу РЕБ, створеного в рамках програми модернізації літаків EA-6B «Проулер» ICAP III[3]. Військово-морські сили планували отримати 88 EA-18G[1].

Церемонія викатки першого EA-18G.
3 серпня 2006, Сент-Люїс

Будівництво першого з двох серійних випробувальних EA-18G, відомого як EA-1, розпочалося 22 жовтня 2004 року[4]. В першій декаді травня 2005 року він був знятий з конвеєра з виробництва F/A-18E/F Super Hornet в Сент-Луїсі і відправлений на переобладнання в «ребівскій варіант». У червні того ж року здійснене аналогічне переобладнання другого «Супер Хорнета». В процесі переобладнання в крилах літаків прокладалися кабель-траси, необхідні для забезпечення роботи контейнерів з апаратурою РЕБ, що підвішуються на крайні точки зовнішньої підвіски. У носовій частині монтувалися спеціальні тримачі для цільової радіоелектронної апаратури та для апаратури інструментального контролю. EA-1, був готовий 3 серпня 2006 року і здійснив перший політ 15 серпня. 22 вересня 2006 року він здійснив переліт на базу авіації ВМС Петоксен-Рівер[en], Меріленд[5]. Другий літак (EA-2) перший політ здійснив 10 листопада 2006 року[6] і прибув до Петоксен-Рівер 29 листопада[7]. Оскільки перша пара літаків були переобладнані з «Супер Хорнетів», у ВМС ці два випробувальні літаки мали найменування NEA-18G[8]. У червні 2008 року програму льотних випробувань пройшли п'ять перших «Ґровлерів»[9].

У жовтні 2003 Військово-морські сили офіційно направили ВПС пропозицію присвоїти літаку EA-18G найменування «Ґровлер» (англ. growler — буркотун), утворене поєднанням найменування літака-попередника «Проулер» і позначення модифікації «Супер Хорнета» — «G». До того ж назва «Ґровлер» має давні традиції у флоті США — так називалися два шлюпи епохи англо-американської війни і підводний човен періоду Другої світової війни (SS-215[en]), а також його наступник — ракетний підводний човен часів «холодної війни» (SSG-577[en]). Найменування Boeing EA-18G Growler літак отримав 12 жовтня 2005, коли воно вже стало загальноприйнятим[1].

Спочатку ВМС планувало закупити 88 «Ґровлерів» (по кількості палубних авіакрил), втім у 2001 році обсяг замовлення був збільшений до 114 EA-18G, що було обумовлене рішенням озброїти цими машинами експедиційні ескадрильї, які діють з берегових аеродромів в складі миротворчих сил. Церемонія передачі ВМС США першого серійного EA-18G (Gl, BuNo. 166889) відбулася 24 вересня 2007 року. Переозброєння на EA-18G першої стройової ескадрильї VAQ-141 «Shadowhawks»[en] розпочалося у червні 2009 року. Поставка флоту усіх 114 замовлених EA-18G завершилася у 2015 році[1].

Особливості конструкції і бортове радіоелектронне обладнання

Основне призначення EA-18G — рішення широкого спектра завдань в інтересах авіаносного угруповання пов'язаних з веденням радіоелектронної протидії противнику. Літак призначений для ведення радіотехнічної розвідки, постановки перешкод роботі радіолокаційним засобам та придушення систем зв'язку противника, знищення РЛС протирадіолокаційними ракетами[en] AGM-88 HARM. Бортова апаратура EA-18G дозволяє ідентифікувати і пеленгувати джерела електромагнітного випромінювання. Літак здатний діяти як автономно, так і взаємодіючи з іншими літальними апаратами в єдиному інформаційному полі і є в повній мірі літаком «мережевоцентричної війни» (AEA aircraft)[1].

EA-18G Growler на 90 % уніфікований з F/A-18F. Його планер практично ідентичний планеру «Супер Хорнета» модифікації block II за винятком крила — його передня кромка пряма і не має аеродинамічного «зуба», а на верхніх поверхнях кожної площини змонтовано по одній поперечній перегородці висотою 12 см і довжиною 150 см. Таким чином вдалося вирішити проблему звалювання літака при маневруванні з великими перевантаженнями[10]. EA-18G здатний виконувати усі завдання, покладені на «Супер Хорнета», а основні відмінності пов'язані наявністю підвісного спецобладнання і його програмним забезпеченням. EA-18G на 590 кг важчий за F/A-18F, при тому, що з нього демонтована авіаційна гармата[1].

Основні системи літаків EA-18G block I аналогічні системам F/A-18F block I без другого комплекту органів управління в задній кабіні. Передні кабіни EA-18G і «Супер Хорнета» ідентичні. Типовий варіант авіаційного озброєння «Ґровлера» складається з двох керованих ракет самозахисту AIM-120 AMRAAM і двох протирадіолокаційних AGM-88 HARM[3][11]. Планується розширення асортименту авіаційних засобів ураження керованими ракетами «повітря-поверхня» AGM-154 JSOW[en] та AGM-158 JASSM. Австралійські EA-18G також будуть оснащені ракетою AIM-9 Sidewinder[12].

EA-18G в польоті. Добре видно підвісне радіотехнічне обладнання і озброєння

Основне радіотехнічне обладнання «Ґровлерів» — підвісні контейнери новітнього комплексу РЕБ, створеного на базі ICAP III (з метою зниження часу і витрат на розробку авіаційного комплексу, складність радіоелектронного устаткування ICAP-III для EA-18G була дещо спрощена[1]) фахівцями Northrop Grumman. Основу комплексу складає широкосмугова станція РТР AN/ALQ-218(V)2[en] і цифрова станція РЕП AN/ALQ-99. Комбінація ALQ-218 і ALQ-99 являє собою повноцінний набір засобів радіоелектронної боротьби, здатний забезпечити виявлення і придушення будь-яких загроз авіакрилу[13].

Змінні контейнери приймальних антен комплексу РТР/РЕБ AN/ALQ-218 змонтовані на закінцівках полощин крила замість торцевих крилових пілонів ракет AIM-9 у «Супер Хорнетів». Крім того антени AN/ALQ-218 встановлені з обох бортів в носовій частині фюзеляжу, в районі відсіків двигунів, в хвостовій частині фюзеляжу, забезпечуючи прийом електромагнітних сигналів з будь-якого напрямку. Замість гармати на EA-18G встановлена активна БРЛС з електронним скануванням променя AN/APG-79 AESA[en] комплексу постановки перешкод системам радіозв'язку Raytheon AN/ALQ-227(V)1 CCS (Communications Countermeasures System)[14]. Комплекс AN/ALQ-227 виявляє і визначає параметри радіосигналів, а придушення радіозв'язку здійснюється широкосмуговим низькочастотним передавачем AN/ALQ-99 тактичної системи постановки радіоперешкод. Літак може нести до п'яти підвісних контейнерів з антенами AN/ALQ-99[11]. Ведуться роботи з розробки станції постановки перешкод контейнерного типу нового покоління Next Generation Jammer[en] (NGJ) з активною фазованою антенною решіткою (AESA), яка має надійти на озброєння до 2020 року[15].

EA-18G обладнані системами INCANS, які забезпечують стійкий ультракороткохвильовий зв'язок екіпажу літака при включеній апаратурі постановки радіоперешкод — екіпажі «Проулерів» не мали можливості підтримувати радіозв'язок при працюючій на випромінювання бортовій апаратурі постановки перешкод[16]. Крім того «Ґровлери» обладнані станціями системи супутникового зв'язку MATT (Multi-mission Advanced Tactical Terminal). Станція LR-700 і приймач системи супутникового зв'язку розташовуються разом з апаратурою AN/APG-79 в носовому обтічнику.

Див. також

Примітки

  1. а б в г д е ж EA-18G Growler. Авиационная энциклопедия «Уголок неба». Процитовано 11 листопада 2018.  (рос.)
  2. Boeing Successfully Completes Initial Flight Demonstration of EA-18 Airborne Electronic Attack Variant. Boeing. 15 November 2001. Процитовано 11 листопада 2018.  (англ.)
  3. а б U.S. Navy (2 December 2009). EA-18G achieves Initial Operational Capability. Архів оригіналу за 8 січня 2016.  (англ.)
  4. Boeing Begins Work on First EA-18G Test Aircraft. Boeing. 21 October 2004. Процитовано 11 листопада 2018.  (англ.)
  5. Boeing Flies EA-18G Growler for First Time. Boeing. 16 August 2006. Архів оригіналу за 9 November 2006. Процитовано 11 листопада 2018.  (англ.)
  6. Second Boeing EA-18G Growler Takes to the Air. Boeing. 13 November 2006. Архів оригіналу за 2007. Процитовано 11 листопада 2018.  (англ.)
  7. Boeing Delivers Second EA-18G Growler to U.S. Navy. Boeing. Архів оригіналу за 23 October 2007. Процитовано 11 листопада 2018.  (англ.)
  8. Parsch, Andreas (8 July 2008). DOD 4120.15-L — Addendum. MDS Designators allocated after 19 August 1998 (until April 2017). Designation-Systems.net. Процитовано 11 листопада 2018.  (англ.)
  9. Boeing Delivers 1st Fleet EA-18G Growler. Boeing. 4 June 2008. Архів оригіналу за 7 June 2008. Процитовано 11 листопада 2018.  (англ.)
  10. Croft, John (8 July 2008). EA-18G «Growler»: New platform and capabilities set to un-level the SEAD playing field. FlightGlobal.com. Процитовано 12 листопада 2018.  (англ.)
  11. а б Navy Awards Boeing $9.6 Billion in Super Hornet and EA-18G Contracts. Boeing. 29 December 2003. Процитовано 13 листопада 2018.  (англ.)
  12. Sam LaGrone (30 July 2015). U.S. Navy Lessons from Libya Informed Australian EA-18G Growler Modifications. News.USNI.org. Процитовано 12 листопада 2018.  (англ.)
  13. EA-18G «Growler». Boeing. 15 July 2011. Процитовано 12 листопада 2018.  (англ.)
  14. Frank Colucci (1 March 2008). Teeth of the Growler. aviationtoday.com. Процитовано 13 листопада 2018.  (англ.)
  15. IN FOCUS: US Navy Next Generation Jammer proceeds, but F-35 integration deferred indefinitely. FlightGlobal.com. 11 May 2012. Процитовано 13 листопада 2018.  (англ.)
  16. Boeing EA-18G Program Completes INCANS Verification Testing, Demonstration. Boeing. 8 November 2005. Архів оригіналу за 25 November 2005. Процитовано 13 листопада 2018.  (англ.)

Посилання