Главная страница

Argiope
Argiope floridana
Argiope floridana
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Павуки (Araneae)
Підряд: Araneomorphae
Родина: Araneidae
Підродина: Argiopinae
Рід: Argiope
Audouin, 1827
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Argiope
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Argiope
EOL logo.svg EOL: 89196
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 94028
Fossilworks: 130155

Argiope, аргіопа — рід павуків-колопрядів. До нього належить більше 80 видів середнього розміру і великих павуків, часто яскравого забарвлення. Назва походить від давньогрецького імені німфи, що означає «срібне обличчя».

Опис

Головогруди зазвичай вкриті білувато-сріблястими волосками. Черевце часто забарвлене яскраво, є чорні, білі, жовті, помаранчеві смужки і плями. Кінцівки звичайно смугасті, з темними і світлими перепасками. Явно виражений статевий диморфізм: самці в декілька разів дрібніші за самиць.

Спосіб життя і поведінка

Павутиння розкидують у різноманітних просторих місцях, між деревами у лісі, на луках. Аргіопи не будують укриття біля павутини, а звичайно сидять у її центрі, очікуючи на здобич. Павутина має потовщене плетиво з багатьох ниток біля центру - стабілімент.[1] Таких потовщень, які відходять від центру може бути два, три, чотири або більше, що є видовою ознакою. Функція стабіліменту є неясною попри численні дослідження. Основні гіпотези: відлякування хижаків[2], приваблення комах [3], маскування павука тощо.

Деякі види при тривозі швидко рухаються на павутині, стаючи невидимими для хижака.

При паруванні самиця часто з'їдає самця. У деяких видів самці здійснюють автотомію: ламають останній членик педипальп при копуляції. Уламок педипальпи, емболій, іноді з додатковими члениками, закорковує статевий отвір самиці.ref name="Jäger2012"/>

Отрута

Отрута аргіоп містить поліаміни аргіопін, аргіопініни і псевдоаргіопініни. Вперше аргіопін був виділений з отрути дольчатої аргіопи у 1986 році[4]. Це ацилполіамін, який містить залишки аспарагіну, аргініну, 2,4-діоксифенілоцтової кислоти та поліамину. Аргіопін, аргіопініни і псевдоаргіопініни є блокаторами глутаматних рецепторів.[5] Аргіопін у концентрації 0,01-1 мікромоль/л блокує глутаматні рецептори комах і каїнатні рецептори та АМРА-рецептори хребетних тварин, інші поліаміни з отрути аргіоп мають меншу афінність до цих рецепторів.[6]

Хімічна будова аргіопіну

Розповсюдження

Поширені на усіх континентах, окрім Антарктиди. Головний центр різноманіття знаходиться у Південно-Східній Азії та прилеглих островах Океанії, включно з Новою Гвінеєю, де зустрічається 44 види. 15 видів відомі з Австралії. В Південній та Північній Америці зустрічається 8 видів. 11 видів живуть в Африці та на прилеглих островах (Занзібар, Кабо-Верде, Мадагаскар).

В Європі поширені 3 види: Argiope trifasciata, Argiope bruennichi, Argiope lobata, причому останні два зустрічаються на в Україні. 1 вид відомий з Середньої Азії. Павук Argiope trifasciata поширився всесвітньо, а Argiope bruennichi і Argiope lobata розповсюджені по всьому Старому світі.[7]

Види

Докладніше: Павуки роду Argiope

Рід налічує 81 вид та три підвиди згідно з каталогом Платніка станом на квітень 2016 року.[8] Разом з тим видовий статус кількох популяцій Argiope є предметом дискусій, тому деякі автори виділяють більше 85 видів[7]. Впродовж 2000-2015 років було описано 6 нових видів роду, з Південної Америки та Індокитаю.

Деякі види:

Примітки

  1. http://bugguide.net/node/view/2007
  2. Tso, I-Min (1996). Stabilimentum of the garden spider Argiope trifasciata: a possible prey attractant. Animal Behaviour 52 (1): 183–191. ISSN 00033472. doi:10.1006/anbe.1996.0163. 
  3. Blamires, Sean J. (2008). Why cross the web: decoration spectral properties and prey capture in an orb spider (Argiope keyserlingi) web. Biological Journal of the Linnean Society 94 (2): 221–229. ISSN 00244066. doi:10.1111/j.1095-8312.2008.00999.x.  Проігноровано невідомий параметр |first_2= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |last_2= (довідка)
  4. Гришин, Е.В.; Волкова, T.M.; Арсеньев, А.С.; Решетова, О.С.; Оноприенко, В. В.; Магазаник, Л.Г.; Антонов, С.М.; Федорова, И.М. (1986). Структурно-функциональная характеристика аргиопина - блокатора ионных каналов из яда паука Argiope lobata. Биоорганическая химия 12 (8): 1121–1124. 
  5. Grishin, E.V.; Volkova, T.M.; Arseniev, A.S. (1989). Isolation and structure analysis of components from venom of the spider Argiope lobata. Toxicon 27 (5): 541–549. ISSN 00410101. doi:10.1016/0041-0101(89)90115-3. 
  6. Василевский, А.; Козлов, С.; Гришин, Е. (2009). Молекулярное разнообразие яда пауков. Успехи биол. химии 49: 211–274. 
  7. а б Jäger, P. (2012). A review on the spider genus Argiope Audouin 1826 with special emphasis on broken emboli in female epigynes (Araneae: Araneidae: Argiopinae). Beiträge zur Araneologie 7: 272–331. (англ.)
  8. Platnick, Norman I. (2015): The world spider catalog, version 16.5. American Museum of Natural HistoryDOI:10.5531/db.iz.0001(англ.)