Главная страница

Фріденсрайх Гундертвассер
Friedensreich Hundertwasser
Hundertwasser nz 1998 hg.jpg
При народженні Фрідріх Штовассер
Народження 15 грудня 1928
Відень, Австрія
Смерть 19 лютого 2000
  круїзний корабель, Нова Зеландія
  • гострий інфаркт міокарда
  • Громадянство Австрія Австрія
    Жанр живопис, архітектура, дизайн
    Навчання Віденська академія мистецтв
    Діяльність художник, скульптор, архітектор, дизайнер поштових марок
    Напрямок трансавтоматизм
    Роки творчості 1934—2000 рр.
    Покровитель Йорам Гарель
    Вплив Густав Клімт, Егон Шиле, Вальтер Кампман
    Твори Гундертвассергаус
    Нагороди
    Премії Велика австрійська премія мистецтв (1980)
    Премія за захист природи (1981)
    Сайт www.friedensreich--hundertwasser.de

    Фріденсрайх Гундертвассер у Вікісховищі?

    Фріденсрайх Гундертвассер (нім. Friedensreich Hundertwasser, 15 грудня 1928, Відень, Австрія — 19 лютого 2000, круїзний корабель, Нова Зеландія) — австрійський художник, дизайнер та архітектор відомий своїми ориґінальними творами та екологічною громадянською позицією. Псевдонім художника  — Фріденсрайх Гундертвассер (нім. Friedensreich Hundertwasser можна перекласти як «Царство-миру Сто-вода», його справжнє ім'я  — Фрідріх Штовассер (нім. Friedrich Stowasser). Художник також вживав псевдоніми Фріденсрайх Реґентаґ (нім. Friedensreich Regentag, в перекладі «Царство-миру Дощовий-день») та Дункельбунт Гундертвассер (нім. Dunkelbunt Hundertwasser, в перекладі «Темно-строкатий Сто-вода»).

    Біографія

    Фрідріх Штовассер народився в 1928 році в родині австрійського інженера Ернста Штовассера та Ельзи Штовассер. Його батько помер від апендициту коли Гундертвассеру був лише один рік відтак його вихованням займалася матір. Під час навчання у школі Монтессорі у Відні вчителі відзначали у хлопця «незвичайне відчуття фарб та форм».[1] В 1935 році Гундервассера охрестили як католика незважаючи на те, що його мати була єврейкою. Після аншлюсу Австрії до нацистської Німеччини Гундертвассер у 1938 році вступив до Гітлер'югенду. В 1943 році тітка, бабуня та інші родичі художника по лінії матері були депортовані через своє єврейське походження.

    В 1948 році художник три місяці провчився у Віденській академії мистецтв, де одним з його викладачів був професор Робін Крістіан Андресен. В цей час у Відні Гундертвассер відвідав виставки Вальтера Кампмана та Егона Шиле, а також прослухав доповідь під назвою «Кожен повинен бути творчим». Ці події справили вплив на митця. Тоді художник почав підписувати свої картини псевдонімом Гундертвассер модифікувавши своє справжнє прізвище заміною слова «сто» на «гундерт», що означає «100» німецькою. Пізніше художник дізнався, що «сто» (Sto) походить не від слов'янського числівника, а від німецького «Stau», Stauwasser — стояча вода. Після того, як Гундертвассер полишив навчання вперше відвідує Італію в квітні 1948 року. У Флоренції знайомиться і зав'язує дружні стосунки з французьким художником Рене Бро. В 1950 році вони разом вирушили до Парижу, де Гундертвассер знайшов притулок у Бро та в родині Дюмаж. Поступив до Національної школи красних мистецтв, але покинув заняття першого ж дня. Намалював дві картини разом з Рене Бро. Подорожував до Марокко, Тунісу на Сіцилію та Афленц-Курорт. Зрештою художник подорожував протягом цілого життя і таким чином вивчив англійську, французьку та італійську мови. Крім того він трохи говорив японською, російською, чеською та арабською.

    Перші виставки Гундертвассера відбулися у Відні (1952 та 1953), Мілані (1955) та Парижі (1954 та 1956). В 1952 році одружився з Гертою Лайтнер, з якою розлучився через два роки. В 1954 році почав нумерувати власні картини та розвинув власну теорію трансавтоматизму. В 1959 році заснував Пінтораріум — універсальну академію всіх творчих галузей. В жовтні 1959 року Гундервассер посів викладача у Високій школі мистецтв Гамбургу. В грудні цього ж року він поставив своїм студентам завдання протягом двох днів та двох ночей малювати нескінченну лінію на стінах, дверях та вікнах аудиторії, а після скандалу втратив посаду викладача.

    В 1960 році відбув у подорож до Японії, де в 1961 році одержав Приз Майнічі. В цей час художник придумав свій псевдонім «Фріденсрайх» записавши його двома ієрогліфами, що означали «мир» та «держава». Повернувся до Відня через Сибір.

    Файл:Hundertwasser 1954.jpg
    Молодий Гундертвассер, Париж, 1954.

    В 1962 році Гундервассер представляв австрійський павільйон на Венеціанському бієнале. В 1962 році одружився з Юко Ікавада, розлучився в 1966 році. В 1964 році художник провів ретроспективну виставку своїх робіт у Ганновері. В цьому ж році роботи Гундертвассера були представлені на виставці Documenta в Касселі. В 1967 році здійснив подорож до Уганди та Судану. Між 1968 та 1972 роками Гундервассер придбав старий човен Сан Джузеппе Т у венеціанській лагуні, перейменував його у Реґенстаґ (нім. дощовий день) і здійснював на ньому подорожі.

    В 1971 році Гудертвассер став першим європейцем, чиї роботи були виконані японськими майстрами різьби по дереву.

    В 1972 році в житті Гундертвассера сталися дві важливі події. В цьому році померла його мати, з якою він був дуже близьким. Також в 1972 році художник зустрів Йорама Гареля, який став його імпресаріо та позбавив Гундертвассера фінансових клопотів і дозволив художнику жити так, як він волів.

    В 1977 році президент Сенегалу Леопольд Седар Сенгор, який ще в свої студентські часи в Парижі відвідував виставки Гундертвассера, зустрівся з художником. Це стало початком їхньої дружби. Гундертвассер розробив декілька поштових марок для Сенегалу.

    В 1981 році Гундертвассера було призначено викладачем малювання у Віденській академії мистецтв. Починаючи з 1980-х років Гундертвассер займався численними архітектурними проектами. Художник помер від серцевого приступу перебуваючи на круїзному кораблі «Королева Єлизавета ІІ» біля Нової Зеландії у 2000 році. Згідно з побажанням померлого, тіло поховали без одягу оповите у розроблений художником прапор-кору (кору означає «спіраль» мовою маорі) під ліріодендроном у Новій Зеландії.

    В 2007 році один з майданів Відня було названо на честь Гундертвассера.

    Особливості творчості

    Ринковий майдан в Альтенрайні.

    Стилю Гундервассера притаманна яскрава декоративність, використання форм спіралі та лабіринту, кола та різноманітних біоморфних фігур. Дослідники творчості художника відзначають вплив майстрів віденської сецесії, зокрема Густава Клімта та Егона Шиле.

    В 1953 році Гудервассер зобразив свою першу спіраль, яка потім часто зустрічається в його роботах. Сам художник називав власне мистецтво «вегетативним».

    Обкладинка «Пліснява-маніфесту проти раціоналізму в архітектурі», 1958.

    Важливу роль у творчості художника відігравала його участь в екологічному русі. Гундертвассер створив численні плакати із закликами до збереження миру та навколишнього середовища. Згідно із світоглядом художника людина має п'ять шкір: природню шкіру, одяг, будинок, свою ідентичність, а п'ятою шкірою людини є Земля.

    Темою деяких картин художника є Голокост (Кров крапле на будинки, 1961; Дім євреїв у Австрії, 1962; Крематорій, 1963).

    Для оприлюднення своїх поглядів художник використовував також маніфести, які неодноразово виголошував оголеним (Мюнхен 1967, Відень 1968). 12 грудня 1967 року Гундертвассер проголосив свою «оголену промову до третьої шкіри», яку митець проголосив оголеним метою, щоб демонстрацією людської шкіри заявити право кожного на свою «третю шкіру» — архітектурне оточення. Друга промова, яку художник оголосив оголеним, відбулася у Відні в 1968 році. Причиною промови був 60-й ювілей книги архітектора Адольфа Лооса «Орнамент та злочин». Гундертвассер критикував Лооса за оголошення орнаменту злочином в архітектурі.

    В 1972 художник проголосив свій маніфест «Твоє віконне право — твій обов'язок стосовно дерев». В маніфесті проголошується право кожного мешканця будинку прикрашати своє вікно і частину фасаду навколо вікна доти, доки сягає людська рука. Крім того, Гундертвассер стверджував обов'язок кожної людини щодо садіння дерев.

    В 1980 році у своїй промові після одержання Великої австрійської державної мистецької премії Гундертвассер гостро критикував сучасне мистецтво за його виродження, формалізм, візуальну агресію та відхід від прекрасного.

    Дизайн

    Розроблений Гундертвассером прапор-кору для Нової Зеландії.

    Гундертвассер працював також як дизайнер і розробляв проекти державних прапорів, поштових марок і монет. Інтерес до поштових марок художник набув з дитинства. Його батько володів колекцією марок, яку Гундертвассер продав в 1952 році для того, щоби профінансувати свою виставку в мистецькому клубі Відня [2].

    Художник розробив плакат для Літніх Олімпійських ігор 1972 року в Мюнхені.

    У 1978 році Гундертвассер розробив прапор миру для близького Сходу. На білому тлі зображена синя зірка Давида над зеленим півмісяцем. Прапор був переданий канцлером Австрії Бруно Крайським лідерам країн-учасниць близькосхідного конфлікту. Художник також запропонував проекти прапорів для Нової Зеландії та Австралії. Проект прапора-кору (кору означає «спіраль» мовою маорі) викликав широкий суспільний резонанс у Новій Зеландії.

    В 1993 році розробив дизайн обкладинки латинсько-німецького словника «Маленький Штовассер» під редакцією Йозефа Штовассера. Словник вийшов у 1994 році, і був представлений у ста різних кольорових варіантах. В 1995 році оформив Біблію в ориґінальному стилі з власними колажами та малюнками.

    Архітектура Гундертвассера

    Фабрика для спалювання сміття в Шпітеляу, Відень.

    Гундервассер почав працювати як архітектор у віці 55 років коли вже мав репутацію маляра.

    Згідно з поглядами художника, людина має право прикрашати свій будинок на власний смак. Створені ним архітектурні споруди відрізняються від типових для 20 століття функціоналістських та раціоналістських споруд використанням яскравих фарб, оздобленням, викривленими лініями і прагненням бути в гармонії з природою. Гундертвассер вважав, що тільки невелика кількість будівель є «здоровими». До таких, згідно його поглядів, належать роботи Антоніо Гауді в Барселоні, будівлі у стилі модерн у Відні, башти Саймона Родіаса в Лос-Анжелесі, палац Фердінана Шеваля в Отерриві, бідні квартали міст, створені власними руками господарські споруди та будинки примітивних народів, стіни туалетів із графіті та деякі проекти Кристіана Гунцікера.

    В 1958 році Гундертвассер написав «Пліснява-маніфест (Verschimmelungsmanifest) проти раціоналізму в архітектурі». У цьому маніфесті художник критикує раціоналізм, функціоналізм та використання прямих ліній в архітектурі і пропонує натомість загальну свободу у спорудженні будівель. Метафора плісняви вжита за аналогією до змін, що їх можна втілити у власному будинку на власний розсуд, як природного процесу прикрашання.

    В 1972 році на телевізійному шоу «Загадай бажання» продемонстрував індивідуальний дизайн фасадів будівель з рослинністю на дахах, які пізніше набули втілення у здійснених ним проектах.

    В 1973 році в рамках Міланського мистецького трієнале Гундертвассер вперше розмістив живі дерева у вікнах буднку. Ця ідея висадження дерев у вікнах та на дахах будівель часто використовувалася в його пізніших архітектурних роботах.

    Гундертвассергаус у Відні.

    Одним з найвідоміших будинків створених художником є Гундертвассергаус у Відні. Підлога будинку є нерівною, зовнішні стіни яскраво прикрашені кольоровим та сріблястим кахелем, різнобарвними колонами, куполами та деревами, які ростуть із вікон, на балконах та на даху. Невелика частина будинку оформлена типово, без звичних для Гундертвассера прикрас. Внутрішні стіни будинку відкриті для графіті та оформлення самими мешканцями. В будинку знаходяться житла, кабінет лікаря, зимовий сад, пральня, кімната для дітей, кав'ярня, ресторан та магазини. Гундертвассергаус є третім по відвідуваності туристичним місцем Австрії після Шенбрунну та Зальцбургу.

    Гундервассер здійснив численні перебудови та переоформлення житлових та функціональних будинків та мав репутацію «доктора архітектури» оскільки лікував її від візуального засмічення навколишнім середовищем. Одним із проектів Гундервассера був архітектурний дизайн лікарні для хворих на рак у місті Граці. Згідно з дослідженнями думки паціентів, яскраві фарби та непрямі лінії в оформленні, позитивно відбивалися на їхньому настрої [3].

    Наймасштабнішим архітектурним проектом Гундертвассера є готельний комплекс Рогнер Бад Блюмау в Австрії завершений в 1997 році.

    У здійсненні своїх проектів співпрацював з іншими архітекторами, такими як Петер Пелікан, Гайнц Шпрінгман та Альфред Шмід. Моделі майбутніх будівель Гундертвассера виготовляв Андреас Боді.

    Хоча за життя Гундертвассера його архітектурні роботи користувалися великою популярністю серед відвідувачів, архітектурні критики їх не щадили.

    Громадянська позиція

    Файл:1983 UNstamp.jpg
    Марка розроблена для ООН, 1983.

    Гундертвассер був активним захисником навколишнього середовища. Він розробив численні протестні плакати та брав участь в екологічних акціях.

    В 1959 році підтримав Далай-ламу, який змушений був залишити Тибет.

    В 1979 році він оприлюднив свій маніфест «Святі екскременти», в якому відстоював думки корисності переробки відходів. В 1975 році художник розробив модель гумусного туалету.

    В 19881989 роках Гундертвассер брав участь в русі опору проти запровадження в Австрії автомобільних номерних знаків з чорним написом на білому фоні замість білих написів на чорному фоні, які вживалися перед тим.

    В 1980 році Гундертвассер приєднався до протестів проти ядерної програми в Австрії. Завдяки сильній опозиції проект не було реалізовано. В цьому ж році мер Вашингтона оголосив 18 листопада Днем Гундертвассера. Художник взяв участь у висадженні дерев на Джудішері-сквер у Вашингтоні та подарував плакати «Садіть дерева — запобігайте ядерній загибелі» та «Ноїв ковчег 2000 — Ти гість природи — Веди себе пристойно» екологічному активісту Ральфу Нейдеру. Проголосив промову в Сенаті США присвячену екології, проти ядерної енергії та за архітектуру, пристосовану до людини.

    В 1983 брав участь у кампанії захисту боліт в Гайнбурзі залишаючись у таборі протестувальників протягом тижня та розробивши плакат «Гайнбург — Вільна природа це наша свобода». В 1988 році створив плакат «Ти вдома серед дерев» для підтримки екологічного проекту висадження дерев у пустелі Ізраїлю.

    В 1994 році художник виступив проти приєднання Австрії до Євросоюзу. Для цього він намалював плакат з написом «Аншлюс ІІ, зрада Австрії ЄС». За політичними поглядами Гундертвассер притримувався конституційного монархізму.

    Про життя художника було знято три документальні фільми, «Гундертвассер — життя в спіралях» (1966, Феррі Радакс), «Реґентаґ Гундертвассера» (1972, Петер Шамоні) та «Гундертвассер у Новій Зеландії» (1998, Феррі Радакс).

    Нагороди

    • 1959 — Приз Санбра на Бієнале в Сан-Паулу
    • 1961 — Премія Майнічі
    • 1980 — Велика державна австрійська мистецька премія
    • 1981 — Астрійська премія за охорону природи
    • 1983 — Золота медаль на найгарнішу поштову марку (марка для ООН в Женеві, 1983)
    • 1988 — Золота медаль пошани міста Відень
    • 1988 — Золота медаль пошани землі Штирія
    • 1996 — Приз за приваблення туристів (Fremdenverkehrspreis)

    Примітки

    Джерела

    • Pierre Restany: Die Macht der Kunst, Hundertwasser. Der Maler-König mit den fünf Häuten. Taschen, Köln 1998, ISBN 3-8228-7856-1.
    • Wieland Schmied: Hundertwasser 1928—2000. Persönlichkeit, Leben, Werk. Taschen, Köln 2009, ISBN 978-3-8228-4108-2.

    Посилання