Главная страница

Володимир Васильович Теравський
Уладзімір Васілевіч Тэраўскі
Зображення
Основна інформація
Дата народження 23 (11) листопада 1871(1871-11-11)
Місце народження с. Леніно Слуцький район
Дата смерті 10 листопада 1938(1938-11-10) (66 років)
Місце смерті Мінськ, СРСР
Громадянство СРСР і Російська імперія
Професія композитор, диригент, хормайстер
Гурт Білоруський народний хор
Файли у Вікісховищі?

Володимир Васильович Теравський (Тяравський[1], біл. Уладзімір Васілевіч Тэраўскі, біл. тарашк. Уладзімер Васілевіч Тэраўскі, (23 (11) листопада 1871(18711111), містечко Романово Слуцького повіту Мінської губернії, нині с. Леніно Слуцького району Мінської області — 10 листопада 1938, Мінськ, в'язниця НКВС) — білоруський диригент, композитор, фольклорист, церковнослужитель[2].

Сім'я

Був молодшим сином у родині священика Василя Теравського. Отець Василь закінчив Мінську духовну семінарію, висвячений в сан ієрея. До 1889 настоятель Георгіївського храму в містечку Романово. Нагороджений скуфією, наперсним хрестом (1881), камилавкою (до 1886). Батько Володимира Теравського керував церковним хором[3].

Сестра В. В. Теравського, Ольга, була дружиною письменника Дмитра Гавриловича Булгаковського[be][4].

Біографія

Uladzimir Teraŭski.jpeg
Програма відкрыття Білоруського народного дому 9 березня 1919 року. У програмі вказаний концерт хору під керівництвом «т. Терявскаго» — Володимира Теравського

Білорус. У 1889 році закінчив Слуцьке духовне училище. Навчався у Мінській єпархіальній семінарії[3]. У 1892-1895 служив в армії[5]. Після демобілізації з 1895 року працював державним контролером Лібаво-Роменської залізниці[be][3]. З 1897 року працював на Уральських заводах графа Строганова, служив регентом, вчителем у Пермській губернії. Знаходячися на Уралі, керував аматорськими робочими хорами на Білімбаевському і Шайтанському залізничних заводах і співав у хорі Д. Агренєва-Слов'янського[3][6][7]. У репертуар хору входили і білоруські народні пісні.[5].

З 1900 року був співробітником Мінського відділення державного банку. З 1901 — канцелярський чиновник 2-го розряду Мінської контрольної палати, одночасно вчитель співу та гімнастики Губернського піклування дитячих притулків. У 1904 єпископом Михаїлом (Темнорусовим)[ru] призначений псаломщиком Мінського Петро-Павлівського кафедрального собору[be]. Одночасно помічник регента Мінського архієрейського хору. Потім псаломщик церкви Св. Марії Магдалини[ru] на вул. Сторожовского, вчитель співу 3-го Мінського парафіяльного училища. Був членом Білоруської асоціації творців художніх творів.

У липні 1914 року створив один з перших білоруських хорових колективів — Мінський білоруський хор , який в 1917 увійшов до складу Першого Білоруського товариства драми і комедії[be][2], концертував з ним по республіці, брав участь в драматичних спектаклях[2]. Значну частину репертуару хору становили білоруські народні пісні[3]. Очолював музичну частину Першого Білоруського товариства драми і комедії[2]. Також співпрацював з художньою трупою «Білоруський Народний Театр[be]» під керівництвом Ф. Алехновича[3].

Брав участь в організації культурно-просвітнього оточення при «Білоруській хатці[be]»[5]. Виступав перед делегатами з'їзду білоруських партій та організацій в липні 1917 року[3]. Восени 1919 року на запрошення В. Ігнатовського, ректора Мінського педагогічного інституту, працював викладачем[3].

У 1918-1919 роках керував хоровою капелою в Білоруському радянському театрі, входив до складу Товариства працівників білоруського мистецтва. Влітку 1920 року заарештований польськими окупаційними властями в Осиповичах за виконання пісень «Близько хатинки» і «Панам ми пісні не співаємо» (під час обшуку при ньому було знайдено револьвер)[8]. Після утворення Білоруського державного театру в Мінську був призначений його головним хормейстером.

У 1919-1920 рр. — член Тимчасового білоруського національного комітету[be] в Мінську[5]. Працював лектором на вчительських курсах[3]. В цей же час за пропозицією Білоруської військової комісії розпочав роботу зі складання пісенника для білоруської армії. Пісенник був підготовлений до літа 1920 р., але окремою книгою вийшов тільки в 1921 р. («Білоруський пісенник з нотами на три голоси згідно народних мелодій»). Наступна книга — «Білоруський лірник» — була видана З. Жилуновичем в Берліні в 1922 р. Через 4 роки в Мінську вийшов ще один пісенник для курсантів Об'єднаної білоруської військової школи («Вайсковы зборнік», 1926 рік)[3].

Арешт

Володимир Теравський був заарештований 3 вересня 1921 року з дружиною Надією Прохорівною[9]. Проходив по одній справі з артистами Всеволодом Фальским, Володимиром Кубарем і його дружиною Надією Кубар[10], завідувачем дезінфекційної відділу наркомату охорони здоров'я Семеном Волочковічем[11], старшим механіком Мінського телеграфу Герасимом Романчиком[12], телеграфістом Михайлом Бакуном[13] та Ганною Бруєвич[14], медсестрою Мінського госпіталю Сінкліцикією Молчановою[13]. За постановою колегії ОГПУ СРСР від 23 вересня 1921 В. Кубар і Г. Бруєвич засуджені до ВМП. 19 жовтня 1921 року були розстріляні М. Бакун, С. Волочковіче, Н. Кубар, С. Молчанова. Г. Романчик засуджений до 2 років ППК. В. Теравський і В. Фальський засуджені як «недоносчики» до ВМП (замінена на 5 років ППК) і етаповані в Смоленський поправочний будинок. Дружину В. Теравського засудили до року ув'язнення в Мінському трудовому таборі. Після звільнення 24 травня 1923 року Теравський керував хоровими колективами БДУ, МБПТ, союзу поштовиків-телеграфістів.

Брав участь у роботі музичної секції Інбілкульта. У 1930 року був розформований хор Теравьского пры Білоруському державному університеті, а в 1931 році він звільнений з роботи в БДТ-1 і звинувачений у націонал-демократизму[8]. Служив псаломщиком в церкві св. Марії Магдалини. Мав важке матеріальне становище[8]. До 1933 року служив у Переспенській церкві[3]. Регент церковного хору Миколаївського собору в Мінську[3]. Знову заарештований 17 серпня 1938 року в Мінську за адресою: вул. Стрижевська, буд. 74, кв. 4. Був засуджений 1 листопада 1938 року трійкою НКВС як «агент польської розвідки» до ВМП. Розстріляний 10 листопада 1938 року[6][7].

У першій справі (групова № 20479-с; зберігається з фотографіями в архіві КДБ Білорусі) реабілітований прокуратурою БВО 6.8.1996, по другій ( № 10927-с; зберігається в архіві КДБ Білорусі) трибуналом БВО 1.10.1957[7].

Творчість

Виявив великі музичні здібності в дитячі роки[3].

Створив музику до спектаклів БДТ-1 «Безвинна кров» В. Голубка[be] (1918), «Коваль-воєвода» (1925), «Машека[be]», «Костусь Калиновський» Є. Мировича[be] та ін, засновану на широкому використанні білоруського фольклору[2][3]. Найбільш відомою стала музика до вистави «На Купалля» Міхася Чарота (1921 р.). Написав пісні та романси на слова Я. Купали, Я. Коласа, З. Бядулі, М. Чарота та ін. Записував і гармонізував народні пісні, частину яких опубліковано у збірниках «Білоруський пісенник з нотами на три голоси згідно народних мелодій» (1921 р.), «Білоруський лірник» (1922 р.), «Військовий збірник» (1926 р.)[2].

Теравський — автор гімну «Марш вояків» («Ми вийдемо щільними рядами»…), гімну «Білоруська Марсельєза[be]» (на вірші Олександра Микульчика «Споковіку ми спали…»)[15].

Теравський написав музику до пісні «Купалинка», яку багато хто вважає народною, вона є фрагментом музичного супроводу вистави «На Купалля». Також є думка, що він є автором музики до пісні «Галасливі берези» на слова Я. Купали[16].

Цікаво, що під час виступів В. Теравський мав звичку інколи диригувати пальцями, повернувшись до хору спиною[16]. Теравський був округлий і бритоголовий, досить великий. Він любив одягатися в тон всьому хору по-народному: біла білоруська свита, під нею вишита сорочка з домотканим поясом[17].

Оцінки і значення творчості

В. Теравський стояв біля витоків створення національної опери i національної музичної школи[18]. Тільки спектакль «На Купалу» витримав у 1920-ті роки 432 вистави[18].

З. Бядуля у своїй статті «Штрихи про білоруську культуру» зазначав, що «хором Теравського могла б пишатися будь-яка нація, більш культурна за нашу», і називав Володимира Теравського художником-самородком[19].

Я. Кіпель писав, що займаючись з молоддю в хорі, В. Теравський намагався робити з хористів національно свідомих людей. Хор Теревскій мав величезний вплив і на білоруське суспільство, і на розвиток білоруської культури[20]. Працюючи диригентом і композитором, В. Теравській мав зв'язки з білоруським національним рухом. Під час відкриття Першого Загальнобілоруського з'їзду в грудні 1917 року хор під його керівництвом виконав три білоруські пісні: Білоруську Марсельєзу, «А хто там йде» і «Кров нашу ллють давно вже кати». Всі три пісні були прийняті оваціями.[21] Пісня «Ми вийдемо щільними рядами» стала гімном БНР[21].

У хорі В. Теравського співали Олеся[be] та Андрій[be] Олександрович, дружина Я. Кіпеля Марія[22], Міхась Чарот, творець гімну Республіки Білорусь Н. ​​Соколовський[be][23] та інші. У вірші «Жертвую білоруському хору Теравського» (1919) Міхась Чарот з щирим потрясінням закликав співати «рідну красиву пісню» і будити край свій від важкого сну[24].

Бібліографія

  • Ўл. Тэрраўскi. Беларускi сьпеўнiк з нотамi на 3 галаса паводле народных мэлёдый. — Менск, 1921. — С. 58.(біл.)[25]

Примітки

  1. У білоруській енциклопедії у 18 томах зустрічається варіант прізвища Цяраўскі, що звучатиме українською як Тяравський. БЭ., Т.16. Мн., 2003, С.132
  2. а б в г д е Биографический справочник. — Мн : «Белорусская советская энциклопедия» имени Петруся Бровки, 1982. — Т. 5.
  3. а б в г д е ж и к л м н п р Гарбінскі, 1999
  4. Дмитрий Гаврилович Булгаковский (рос.)
  5. а б в г УЛАДЗІМІР ТЭРАЎСКІ
  6. а б Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Т. 2. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9
  7. а б в * Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Т. 2. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9 (біл.)
  8. а б в Корни «Зеленого Дуба» и минские мостовые (ru). 
  9. Народилася 19 вересня 1878 у Мінську, була хатньою господаркою
  10. 1880 року народження
  11. 1878 року народження
  12. 1886 року народження
  13. а б 1895 року народження
  14. 1896 року народження
  15. Тэраўскі Уладзімір. 
  16. а б Тузін шлягераў, пазбаўленых аўтараў. 
  17. На хвалі Свабоды: 50 гадоў беларускага эфіру без цэнзуры. Год 1968. 
  18. а б Максiм IЎКIН. Як аўтарская «Купалінка» стала народнай песняй? (be). 
  19. З. Бядуля. Штрыхi аб беларускай культуры (be). 
  20. Яўхім Кіпель. Гуртаванне беларускае моладзі (be). 
  21. а б Symbolika państwowa Białoruskiej Republiki Ludowej. — Białoruska…. — С. 277—278.
  22. Марыя Кіпель. Пасьля арышту мужа (be). 
  23. Аўтара гімна Беларусі нарадзіла докшыцкая зямля
  24. Міхась Чарот // Гісторыя беларускай літаратуры ХХ стагоддзя: У 4 т. — Мн., 1999. — Т. 2. — С. 454-474.
  25. Продолжение списка белорусскоязычных публикаций 1918—1922 гг., хранящихся в Славянском фонде БАН (ru). 

Література

  • НГАБ, ф. 136, в. 1, с. 41145;
  • Памятная книжка Минской губернии.;(біл.)
  • Травень М. Уладзімір Тэраўскі — ахвяра бальшавізму // Бацькаўшчына. — № 30. — 1956.(біл.)
  • Гесь А., Ляхоўскі У. Калі песня жыве беларуса, будзе жыць беларускі народ!»: Жыццё і творчы шлях Уладзіміра Тэраўскага // Мастацтва. — № 12. — 1966.(біл.)
  • Тэраўскі Уладзімір // Беларускія рэлігійныя дзеячы XX ст.: Жыццярысы, мартыралогія, успаміны / Уклад. Ю. Гарбінскі. — Менск—Мюнхен : Беларускі кнігазбор, 1999. — ISBN 985-6318-65-3.(біл.)
  • Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т / Рэдкал.: Пашкоў Г. П. [і інш.](біл.). — Мн. : БелЭн, 2001. — Т. 6, кн І.=. — 591 с. — ISBN 985-11-0214-8.(біл.)
  • Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя праваслаўныя свяшчэнна- і царкоўнаслужыцелі Беларусі 1917—1967: Энцыклапедычны даведнік: У 2 т. — Т. 2. — Мн:, 2007. (біл.)
  • Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Т. 2. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9 (біл.)
  • Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Т. 3. Кн. 2. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9 (біл.)

Посилання


Шаблон:Link GA