Главная страница

Пародійні думи — різновид українського музичного фольклору, що своєю будовою та манерою виконання нагадував класичні героїчного епосу думи, проте мав гостро сатиричний характер. Пародійні думи виконувались як професійними виконавцями епосу — лірниками, бандуристами так і простими співцями.

Wiki loves music-logo en.png

Статтю «Пародійні думи» створено або суттєво доповнено в рамках Вікі любить музику.
Група 1
(Теорія, історія музики, інструменти, програмне забезпечення)

Історія появи

Появою пародійних дум слід вважати 17-18 ст., оскільки пародії виникають лише на популярні та поширені явища. Ще однією з причин появи пародій - є виспіваність їхніх текстів.[1]Проте, П. Житецький пов'язував появу пародійних дум з 19 ст.,коли відбулась остаточна інкорпорація українських земель до складу Російської імперії,були ліквідовані Гетьманщина та Запорізька Січ, а сюжети дум- стали незрозумілими для більшої частини їх слухачів і поезія героїчних епічних дум - вже не приваблювала. натомість, К. Грушевська вважала, що пародії- "не заперечували класичні думи, а були просто паралельним для них явищем, тільки таким, що мало кидалось у вічі через свою обрахованість"[2]. "Посміхання з власної професії чи мистецтва належить до розповсюджених і цілком нормальних явищ психологічної реакції на постійне суспільне оточення,особливо на професійну рутину"[3]

Загалом же явище пародії-є поширеним та притаманним для українського фольклору.Зокрема популярними були різноманітні пісні, що оспівували різні соціальні явища та побут деяких станів. Побутували і пародії на церковний спів "Горілочка наша великомучениця", відспівування Кози в обрядах водіння Кози та Меланки.

Авторами пародійних дум вважаються мандрівні дяки та професійні співці епосу (лірники та бандуристи). Деякі дослідники вважали пародійні думи маловартісним і вторинним матеріалом народної творчості. Пародійні думи мали схожий зміст та структуру і манеру виконання. Зокрема, всі вони виконувались речитативом, а деякі рецитації як от про смерть Микитки- подібні до народних голосінь за померлими.

Перша публікація запису пародійної думи про Михійка відбулась у збірнику П. Чубинського. Згодом відбулись публікації ще двох варіантів пародії про Михійка записаних В. Горленком та П. Мартиновичем.[4]


Загалом відомо 6 пародійних дум,кожна з яких має багато варіантів записів. На початку 20 ст. з'являються пародії на сам спів традиційних виконавців епосу.[5]

Різновиди пародійних дум

Дума про Вівчаря (Чабана)

В пародії описується побут вівчарів, йде перелік потрібних для чабана чеснот та якостей (пародія на лицарські чесноти козака з класичних дум).Сюжет пародії у тому,що чабан загубив в степу отару і шукає її (побутують різні варіанти кінцівки- в одних знаходить,в інших ні). Пародія в деяких варіантах має гострий соціальний характер, оскільки вівці-належать пану, що тяжко визискує чабана.[6]

Про вареники-невольники

Вареники знаходяться в неволі у казані (пародія на козаків у неволі з дум про плач невільників, плач невільника та Марусі Богуславки). Згодом вареники-потопають у сметані поки їх хтось не з'їсть (пародія на епізод потопання козацьких чайок та байдаків в думі про Олексія Поповича та бурі на Чорному морі)[7]

Про Михійка

Дід Михійко шкодує про славні і колишні часи, має часті зорові галюцинації і відрізняється великим боягузством. В пародії присутнє іронічне ставлення до гайдамацького руху, адже дід Михійко був з ватагою молодців у Лебединському лісі.[8]


Про тещу

Пародія на розлади у сімейних стосунках. Зять пішов до шинку,а згодом до тещі в гості, де вона його ображала та била.Згодом теща приходить до зятя де він зводить з нею рахунки.[9]

Про смерть Микитки

Микитка захворів ідо нього приходять лікарі. Микитка міркує,що буде з ним після смерті.Мотив схожий на голосіння за покійним. Пародія цікава тим,що є найбільш пізньою і набула широкої популярності серед єврейського населення України, що виконувало її на суржику з ідишу та української мови.[10][11][12][13]

Примітки та посилання

  1. Коваль-Фучило, Ірина. Українські народні думи: феномен пародіювання. 
  2. Грушевська, Катерина (1929). Первісне громадянство. Київ. Вип. 2. с. 24. 
  3. Грушевська, Катерина (1929). Первісне громадянство. Київ. Вип. 2. с. 21. 
  4. Українські народні думи. 
  5. Малорусский лирник, куплеты. Мир русской грамзаписи. The World of Russian Records (ru-RU). Процитовано 2018-06-29. 
  6. ПАРОДІЯ В КОНТЕКСТІ РОМАНТИЧНОЇ ІРОНІЇ. 
  7. Вареники-невольники. Петро Гузь (en). Процитовано 2018-06-29. 
  8. ОДИН ІЗ ПІДРОЗДІЛІВ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ДУМ. 
  9. Про тещу. Оврам Гребінь (en). Процитовано 2018-06-29. 
  10. Ревуцький, Дмитро (1925). Сучасна пародія на українську народну думу (пісня "про Микиту"). Етнографічний вісник, кн. 1. Київ. с. 69–72. 
  11. Микитка (מיקיטקאַ), народная песня. Мир русской грамзаписи. The World of Russian Records (ru-RU). Процитовано 2018-06-29. 
  12. Mappamundi and Cabaret Warsaw (2016-04-24). Mikita (aka Mikitka) sung by Mordecai Hershman with lyrics & translation. Процитовано 2018-06-29. 
  13. Bronisliva (2011-08-15). Ой, Микита, Микита Oy,Mikita, Mikita Mordecai Hershman (1886-1943). Процитовано 2018-06-29.