Главная страница

Кримінальний кодекс Канади (англ. Criminal Code of Canada, фр. Code criminel du Canada; Розділ С–46 Переглянутих Статутів Канади 1985 р., повна його назва – Акт, що стосується кримінального права (англ. An Act respecting the Criminal Law, R.S.C. 1985, c. C-46, as amended)) – кодифікований федеральний акт кримінального законодавства Канади. Є основним, проте не єдиним джерелом канадського кримінального права[en]. Кодекс є реалізацією положень п. 27 ст. 91 Конституційного Акта 1867 р., який відносив до виключного відання федерального парламенту Канади питання кримінального права, за виключенням організації судів кримінальної юстиції, але включаючи судочинство в кримінальних справах.

Перша сторінка одного з видань Кодексу

Засади

Джродж Бурбідж[en] - канадійський суддя, який був основним розробником КК Канади
Сер Джеймс Ф. Стіфен[en], законопроект якого покладено в основу КК Канади
Королева Вікторія, яка санкціонувала Кодекс

Кодекс значною мірою ґрунтується на проекті англійського правознавця Джеймса Ф. Стіфена (Sir James Fitzjames Stephen, 1829—1894), представленому до англійського парламенту в квітні 1879 р. (т зв. «Stephen's Code»). Однак в самій Англії проект Стіфена так і не став законом.

За дорученням міністра юстиції Канади Джона Томпсона і зі згоди Стіфена проект був перероблений канадським юристом Джорджем Бурбіджем з урахуванням особливостей місцевої правозастосовної практики. Бурбідж опублікував окрему книгу, подібну до Стіфенівських «Дигест кримінального права» (1890[1]), а в 1891 вніс проект в Парламент (і повторно в 1892 р.[2]).

Санкціонування кодексу королевою та його подальші реформи

Кодекс був санкціонований (дозволений до використання) британською королевою 9 липня 1892 р., набув чинності в перший день липня 1893 р. (п. 2 Вступних положень Кодексу в ред. 1892 р.).

Надалі кодекс було значно реформовано у 1955 і 1985 роках, шляхом прийняття нових його редакцій[3].

Структура

В теперішній час КК Канади становить собою Розділ С–46 Переглянутих Статутів Канади 1985 р., повна його назва – Акт, що стосується кримінального права (An Act respecting the Criminal Law, R.S.C. 1985, c. C-46, as amended).

Основний масив норм КК Канади поділяється на 28 частин (Parts), нумерованих римськими цифрами (I — XXVIII). З огляду на двомовність Канади, офіційний текст КК Канади складається з паралельних англійської (Criminal Code) та французької (Code criminel) версій.

КК Канади вміщує як норми матеріального кримінального права, так і норми щодо кримінального процесу, оскільки ще Проект кримінального кодексу Стіфена 1878 р. систематизував матеріальне і процесуальне кримінальне право в рамках єдиного кодексу. Формальний поділ на загальну й особливу частину в Кодексі відсутній і може бути проведений лише умовно; до того ж непослідовним у Кодексі виклад норм, що стосуються інститутів загальної частини кримінального права – вони розосереджені по всьому тексту Кодексу.

Злочин

Для КК Канади характерною є така риса англосаксонського права як відсутність законодавчого визначення поняття злочину. Кодекс вказує лише на такі традиційні елементи злочину як actus reus (заборонене діяння, що включає також і такі об'єктивні ознаки як наслідки діяння і причиновий зв'язок між діянням і наслідками, що настали (causation)) і mens rea (винуватий розум – суб'єктивна ознака злочину, що передбачає певну форму вини відносно вчиненого). Mens rea може знаходити вияв в одній з чотирьох форм: 1) умисел або ж намір (intent(ion)); 2) умисне невідання (willful blindness), 3) необережність (recklessness; наприклад, в ст. 219 КК) і 4) недбалість (negligence)[4].

Види покарань

КК Канади передбачає види покарань, які в цілому є характерними як для країн англо-американського права, так і для країн романо-германської традиції (пробація, штраф, конфіскація майна, додаткова виплата на користь жертв злочинів (Victim surcharge, ст. 737 КК), реституція, умовне засудження до позбавлення волі, позбавлення волі). Громадські роботи (community service) не є самостійним видом покарання, однак можуть бути призначені судом як додаткова умова до наказу про пробацію (Optional conditions of probation order) в порядку п. «f» ст. 732.1 (3), або ж як додаткова умова до судового наказу про умовне засудження (Optional conditions of conditional sentence order) в порядку п. «d» ст. 742.3 (2), що передбачають відпрацювання до 240 годин громадських робіт протягом періоду, що не може перевищувати 18 місяців.

Інші джерела кримінального права

Окрім КК норми кримінального права передбачені також у спеціальних кримінально-правових законах, що регулюють кримінальну відповідальність неповнолітніх, а також злочинність і караність окремих видів злочинів:

  • Про вогнепальну зброю (Firearms Act) 1995 р.,
  • Про контрольовані наркотичні засоби й речовини (Controlled Drugs and Substance Act) 1996 р.,
  • Про підкуп іноземних посадових осіб (Corruption of Foreign Public Officials Act) 1998 р.,
  • Про злочини проти людяності й воєнні злочини (Crimes Against Humanity and War Crimes Act) 2000 р.,
  • Про доходи від злочинів (відмивання грошей) і фінансування тероризму (Proceeds of Crime (Money Laundering) and Terrorist Financing Act) 2000 р.,
  • Про ювенальну кримінальну юстицію (Youth Criminal Justice Act) 2002 р.
  • і ряд інших актів[5].

Відповідальність юридичних осіб

Урядовим законопроектом C-45 від 12 червня 2003 року в КК Канади введений інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб[6].

Примітки

  1. див.: Burbidge, George Wheelock. A Digest of the Criminal Law of Canada (Crimes and Punishments). – Toronto: Carswell & Co., 1890. – lxii , 588 р.
  2. Марисюк К. Б. Кодифікація кримінального законодавства Канади: історія і сучасність // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права (Університетські наукові записки). – 2003. — № 1. — С. 134—141. — С. 135.
  3. Див. про це: Towards a Codification of Canadian Criminal Law. — Ottawa: Law Reform Commission of Canada, 1976. — 66 р.; Марисюк К. Б. Кодифікація кримінального законодавства Канади: історія і сучасність // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права (Університетські наукові записки.). – 2003. — № 1. — С. 134—141.
  4. Сулейманова С. Т. Уголовное право Канады: основные институты общей части, их особенности и эволюция: автореферат дис. … кандидата юридических наук: 12.00.08. – М.: Московский гос. лингвистический университет, 2013. — 31 с. — C. 22.
  5. Сулейманова С. Т. Уголовное право Канады: основные институты общей части, их особенности и эволюция: автореферат дис. … кандидата юридических наук: 12.00.08. – М.: Московский гос. лингвистический университет, 2013. — 31 с. — C. 20.
  6. BILL C-45 — AMENDMENTS TO THE CRIMINAL CODE AFFECTING THE CRIMINAL LIABILITY OF ORGANIZATIONS

Література

Посилання