Главная страница

Керч-Єнікальський канал
ВП корабли в Керченском проливе.jpg
Країна Україна Україна / Росія Росія
Початок спорудження 1874
Завершення спорудження 1877
Координати початку 45°13′09″ пн. ш. 36°27′43″ сх. д. / 45.2193083° пн. ш. 36.462111° сх. д. / 45.2193083; 36.462111
45°27′06″ пн. ш. 36°41′07″ сх. д. / 45.4519306° пн. ш. 36.6854000° сх. д. / 45.4519306; 36.6854000Координати: 45°27′06″ пн. ш. 36°41′07″ сх. д. / 45.4519306° пн. ш. 36.6854000° сх. д. / 45.4519306; 36.6854000
Протяжність 24,3  км
Похил 0
Керч-Єнікальський канал і підхідні канали 1. Павлівське коліно КЄК 2. Бурунське коліно КЄК 3. Енікальське коліно КЄК 4. Чушкинське коліно КЄК 5. Фарватер 52 6. Фарватер 50 7. Фарватер 28 (Керченська поромна переправа)

Керч-Єнікальський канал і підхідні канали
1. Павлівське коліно КЄК
2. Бурунське коліно КЄК
3. Енікальське коліно КЄК
4. Чушкинське коліно КЄК
5. Фарватер 52
6. Фарватер 50
7. Фарватер 28 (Керченська поромна переправа)

Керч-Єніка́льський канал і підхідні канали до нього (абр. КЄК і КПК) — система штучних морських судноплавних каналів в акваторії Керченської протоки. Транспортний шлях між Азовським і Чорним морями та вхід до порту Керч.

Історія

Основний канал був прокладений наприкінці XIX століття з метою більшої зручності комерційного мореплавства. Облаштування каналу тривало з 1874 до 1877 року. Канал названий «Керч-Єнікальським» за назвою Керч-Єнікальського градоначальства, у віданні якого він знаходився. Первісна глибина каналу — 5,7 метрів[1][2].

У 1903 році канал був поглиблений до 6,4 метрів, а у 1908 — до 7,3 м. Загальна довжина каналу склала 26,4 км. Це поглиблення було недостатнім для нормального на той час судноплавства і було обумовлене нестачею виділених на роботи коштів. Пізніше була розроблена програма робіт з подальшого поглиблення каналу до 28 футів (8,5 м) і збільшення його довжини до 32 верст 315 сажнів (34 км 810 м), яка мала фінансуватися за законом від 17 квітня 1912 року «Про відпуск з державного казначейства коштів у порядку витрат на портобудівництво»[2].

Однак Перша світова, а потім громадянська війни перешкодили втіленню цієї програми в життя. Під час Другої Світової війни канал був значно пошкоджений, замулений, його дно було всіяне вибухонебезпечними предметами і затонулими кораблями.

Основні канальні роботи в період 1945—1965 років були спрямовані на підтримку глибини каналу (все ті ж 7,3 метри), а також на підйом затонулих суден, розчищення каналу і брівок від затонулих предметів. У 1965—1966 роках Керч-Єнікальський канал був заглиблений з боку Чорного моря до Керченського підхідного каналу порту, були розширені вхідна частина каналу і ділянку з боку острова Тузла. У 1969—1970 роках канал був розширений до 120 м і поглиблений до 9-9,75 м; також був збільшений радіус закруглення поворотів[2].

У 1970 році прохідна осадка по Керч-Єнікальському каналу була оголошена у 8 метрів. Після 1970 року проводилися тільки ремонтне черпання[1]. Після 2004 року робіт з реконструкції каналу не проводилося[3].

Опис, загальні відомості

Канал починається в Чорному морі (координати початку каналу — 45°13′09″ пн. ш. 36°27′43″ сх. д. / 45.2193083° пн. ш. 36.462111° сх. д. / 45.2193083; 36.462111), проходить через Керченську протоку і закінчується в Азовському морі (координати — 45°27′06″ пн. ш. 36°41′07″ сх. д. / 45.4519306° пн. ш. 36.6854000° сх. д. / 45.4519306; 36.6854000). Довжина каналу — 24,3 км, ширина — 120 м, глибина — до 9,3 м. Канал складається з чотирьох колін: Павловського, Бурунського, Єнікальського і Чушкинського (перераховані з півдня на північ). Коліна, крім Чушкинского, названі по берегах Керченської півострова, Чушкинське — за назвою коси Чушка, вздовж якої воно проходить[3].

Керч-Єнікальський канал знаходиться в управлінні і на обслуговуванні Керченського морського торговельного порту. До окупації Криму Росією рух суден каналом регулювався «Правилами плавання суден Керч-Єнікальським каналом і підхідними каналами до нього», затвердженим Міністерством транспорту України від 9 жовтня 2002 року[4]. 27 лютого 2015 року дію «Правил…» тимчасово призупинено[5]. З 21 жовтня 2015 в каналі де-факто діють правила плавання встановлені Російською Федерацією[6].

Згідно з розпорядженням капітана Керченського морського порту встановлені наступні експлуатаційні глибини колін Керч-Єнікальського каналу (останні дані на 27.01.2016[7]):

  • Павлівське коліно — 8,3 м,
  • Бурунське коліно — 9,2 м,
  • Єнікальське коліно — 9,2 м,
  • Чушкинське коліно — 9,3 м.

На схід від Павловського і Бурунського колін КЄК проходить фарватер 50 глибиною 4,5 м, який з'єднується з Єнікальським коліном в тій же точці, що і Бурунське коліно. Фарватер 52 йде від Керченського порту паралельно з підхідним каналом, перетинає Єнікальське коліно, а потім йде до Азовського моря поруч з Єнікальським і Чушкинским колінами. Його мінімальна глибина — 3 метри. Коліна фарватеру 50 і фарватеру 52, паралельні Керч-Єнікальському каналу, а також акваторія шириною 70 м на схід від правої бровки КЄК від західної кромки фарватеру 50 до східної кромки фарватеру 52 утворюють Таманський судноплавний шлях[8]. Таманський судноплавний шлях знаходиться в управлінні і на обслуговуванні Порту Кавказ (Росія). Керування рухом суден, що проходять ним, здійснюється «Регіональною службою управління рухом суден» (РСУРС)[9]. Можливості пересування мілководним таманським судноплавним шляхом за правою бровкою КЄК до 2014 року використовували переважно російські малотонажні судна каботажного плавання, аби уникнути сплати канального та інших зборів Керченському морському порту.

Постановка суден з осадкою до 8 метрів на якір на вході до Керченської протоки здійснюється в межах якірних стоянок № 450 з боку Чорного моря (координати центру — 45°11′17″ пн. ш. 36°29′07″ сх. д. / 45.18806° пн. ш. 36.48528° сх. д. / 45.18806; 36.48528) і № 453 з боку Азовського моря (координати центру — 45°28′06″ пн. ш. 36°37′07″ сх. д. / 45.46833° пн. ш. 36.61861° сх. д. / 45.46833; 36.61861). Якірна стоянка № 471 є зоною митного контролю Керченського морського торговельного порту і призначена для вантажних операцій. Для суден з осадкою до 6 метрів призначене якірне місце № 452 (перевантажувальний рейд)[6].

Протягом 2011 року кількість проходів суден Керч-Єнікальським каналом складала понад 14 тисяч в обидва боки (у середньому за добу каналом проходило від 30 до 40 суден), фарватером 50-52 — близько 8,4 тисяч (у середньому за добу близько 20 суден)[10].

З початком будівництва «Керченського мосту» наказом Міністерства транспорту Росії «в інтересах безпеки мореплавства» на двох відрізках акваторії по трасі будівництва мосту введені обмеження руху суден: перший — від Таманського півострова уздовж коси Тузла і острова Тузла до правої бровки Керч-Єнікальського каналу; і другий — від лівої бровки Керч-Єнікальського каналу до Керчі[11].

Канальний та інші збори

Теплоход проекту 1157 «Сормовський» (тоннаж 4200 тон) проходить КЄК. 2007 рік

Прохід суден Керч-Єнікальським каналом платний. Компанія-судновласник сплачує канальний збір, лоцманський збір, навігаційний збір, маячний збір. Найбільш вагомим у грошовому вираженні є канальний збір — він становить понад 80 % від усіх перерахованих зборів. Одержувачем канального збору є Керченський морський торговий порт, на який покладено функції регулювання руху суден у каналі та підтримання його в робочому стані. Отримані кошти повинні витрачатися на днопоглиблення та інший поточний ремонт каналу.

На початку 2000-х років, до окупації Криму Росією, надходження від проходження суден Керч-Єнікальським каналом щорічно становили близько 6 мільйонів доларів США[12].

Станом на 2016 рік де-факто ставки канального і маячного зборів відповідають визначеним Федеральною антимонопольною службою РФ[ru] і для суден далекого плавання, що рухаються через канал транзитом, становлять від 7.00 до 9,95 руб/GT, маяковий збір — від 1,25 до 1,9 руб/GT в залежності від типу судна. Для транзитних суден каботажного плавання канальний збір становить від 3,50 до 4,85 руб/GT, а маячний — від 0,64 до 0,87 руб/GT. Крім того, для розрахунку зборів з суден застосовується п'ять коефіцієнтів залежно від валової місткості судна, починаючи з 1,7 для суден валовою місткістю від 1500 GT до 2200 GT включно, і закінчуючи 0,4 для суден валовою місткістю від 4601 GT і вище[13].

Управління рухом суден, обмеження

Управління рухом суден, що проходять КЄК, здійснюється Службою управління рухом суден (СУРС) морського порту Керч[6].

У 2002 році наказом міністерства транспорту України були затверджені «Правила плавання суден Керч-Єнікальським каналом і підхідними каналами до нього», в яких, серед іншого, встановлювалися такі обмеження габаритів суден, що проходять по КЄК — довжина до 215 м, осадка до 8 м. Можливість входу в канал суден з розмірами, що перевищують вказані, розглядалася капітаном порту Керч в кожному конкретному випадку[4]. Після переходу Керч-Єнікальського каналу під контроль Російської Федерації була оголошена допустима для проходу каналом довжина суден. Допустима осадка залишилася такою ж — 8 метрів[6].

Для суден довжиною понад 215 метрів плавання допускається лише у світлий час доби при буксирному забезпеченні. Для суден з осадкою менше 3,5 метрів дозволено забровочное плавання по Єнікальському коліну в смузі шириною 200 м вздовж червоної (лівої) брівки каналу. Рух суден на КЄК — двосторонній, за винятком ділянки від пари буїв № 19 і № 20 до пари буїв № 23 та № 24 (від початку Єнікальського коліна до Керченського підхідного каналу порту), в якому встановлено односторонній рух для суден довжиною понад 140 метрів. Односторонній рух встановлюється для суден довжиною понад 165 метрів і шириною більше 25 метрів; для суден з великою осадкою, при поганій керованості судна, при великому куті дрейфу; для суден з небезпечними вантажами; при обмеженій видимості. При тумані, снігопаді, зливових дощах і при швидкості вітру понад 14 м/с вхід суден у Керч-Єнікальський канал заборонений.

З неузгодженим з суміжними країнами спорудженням Росією мостового переходу через Керченську протоку та встановленням між островом Тузла і Керчю, над Енікальським коліном КЄК, його аркових конструкцій рух ним великотонажних кораблів був суттєво обмежений: згідно з проектом, висота «Керченського мосту» в місці проходження суден складає 35 метрів. Це означає, що в українські порти Азовського моря, зокрема до найбільшого в східній Україні Маріупольського морського торговельного порту можуть потрапити кораблі надводною висотою не більше 33 метрів. Проектувальники мосту також запевняють, що глибина фарватеру під ним сягає 9 метрів, що дозволяє проходити під мостом суднам з осадкою 8 метрів[14]. 24 травня 2017 року в повідомленні капітана морського порту Керч було оголошено, що після встановлення арок мостового переходу, відповідно до рекомендацій АТ «Союзморнііпроект» і ТОВ «СГМ» судна, що прямують Керч-Єнікальським каналом повинні задовольняти наступним умовам: довжина — 160 м, ширина — 31 м, осадка — 8 м, надводний габарит — 33 м[15]. Такі обмеження унеможливлюють прохід каналом суден типу «Panamax» і частково обмежують суднам типу «Federal», які мають порівняно невеликі надводні габарити[14]. Втім, як вважає експерт Андрій Клименко, «наслідків для судноплавства міст теоретично і технологічно створити не повинен; обмеження — це політика, а не технології»[14].

З квітня 2018 року Російська Федерація здійснює штучну затримку суден, що прямують з Маріупольського і Бердянського портів в Чорне море і в зворотньому напрямку через КЄК. При очікуванні дозволу на прохід до Азовського моря в Керченській протоці в липні 2018 року середня затримка на одне судно склала 24,8 годин, а у вересні — 47,0 год.[16][17] Україна подала до Постійної палати третейського суду в Гаазі меморандум проти Росії за порушення Конвенції ООН з морського права в Чорному та Азовському морях та у Керченській протоці[18].

Порядок проходження каналом військових кораблів

Російський ПСКР «Дон» таранить буксир «Яни Капу». 25 листопада 2018

До 1991 року Азовське море і Керченська протока мали статус внутрішніх вод СРСР. Плавання іноземних військових кораблів в них заборонялося, а порти і військово-морські бази в них були оголошені «закритими» для відвідування іноземними військовими кораблями[19]. Кораблі ВМФ СРСР і прикордонних військ користувались правом пріоритетного проходу протокою, звільнялись від від обов'язкового лоцманського проведення Керч-Єнікальським каналом і каналом КПК[20].

Після розпаду СРСР управління КЄК перейшло до України. Відповідно до «Правил плавання суден Керч-Єнікальським каналом і підхідними каналами до нього» кораблі і допоміжні судна Військово-Морських Сил України і Морської охорони Прикордонних військ України отримали право пріоритетного проходу, звільнялися від обов'язкового лоцманського проведення каналом, сплати зборів за послуги ЦРРС і лоцманське забезпечення[4]. Відповідно до «Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки» 2003 року, який визначав акваторію Азовського моря та Керченської протоки як «історичні внутрішні води України і Російської Федерації», кораблі ВМФ і ПС ФСБ Росії також користуються в Азовському морі та Керченській протоці свободою судноплавства, при плаванні каналами і фарватерами Керченської протоки мають привілеї визначені «Загальними правилами плавання і стоянки суден у морських портах СРСР і на підходах до них»[4][21].

Після окупації Криму Росією у 2014 році і переходу Керч-Єнікальського каналу під де-факто управління Росією його міжнародно-правовий статус і порядок проходження ним військових і цивільних суден іноземних країн, Росії і України формально не змінився: відповідно до п. 1 ст. 2 «Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки» військові кораблі України і Росії користуються в Азовському морі та Керченській протоці свободою судноплавства, отже, можуть здійснювати прохід через Керченську протоку у будь який час за умови дотримання безпеки судноплавства. Ці положення угоди підкріплюються статтям Конвенції ООН з морського права 1982 року про право мирного[en] (ст. 17 «Конвенції…») і транзитного[en] (ст. 38 «Конвенції…») проходу[22][21][23].

Втім, Російська Федерація, в порушення положень двосторонніх угод і міжнародного морського права, практикує перешкоджання і недопуск кораблів і суден ВМС України до проходу каналом: 23 вересня 2018 прохід Керченської протоки кораблем управління «Донбас» і морським буксиром «Корець» при переході з Одеси в Маріуполь супроводжувався провокаційними діями з боку кораблів Прикордонної служби і Чорноморського флоту, військових літаків Росії[24]; 25 листопада 2018 при переході за тим же маршрутом на вході в Керченську протоку були обстріляні і захоплені російськими кораблями два малих броньованих катери ВМС України «Бердянськ» і «Нікополь», рейдовий буксир «Яни Капу»[25]. Україна і ряд держав визнали акти агресії з боку Росії в Чорному морі і Керченські протоці блокадою Азовського моря[26][27].

Див. також

Примітки

  1. а б Подробный обзор Керчь-Еникальского канала. krymania.ru. Процитовано 1 січня 2019.  (рос.)
  2. а б в Мочульский К. В. Керчь-Еникальский канал // Морской порт Керчь. — Керчь, 1966. // Фонды КГИКЗ. — ТИ-8170. (рос.)
  3. а б Керчь-Еникальский канал. Научно-популярная энциклопедия «Вода России». Процитовано 1 січня 2019.  (рос.)
  4. а б в г Наказ міністерства транспорту «Про затвердження Правил плавання суден Керч-Єнікальським каналом і підхідними каналами до нього». Законодавство України. 9 жовтня 2002. Процитовано 1 січня 2019. 
  5. Правила плавання суден Керч-Єнікальським каналом і підхідними каналами до нього (дію призупинено). Адміністрація морських портів України. 27 лютого 2015. Процитовано 1 січня 2019. 
  6. а б в г Приказ Министерства транспорта Российской Федерации «Об утверждении обязательных постановлений в морском порту Керчь». Действующее законодательство Российской Федерации. 21 октября 2015. Процитовано 1 січня 2019.  (рос.)
  7. Распоряжение об объявлении допустимых осадок судов на акватории и у причалов морского порта Керчь. Федеральное государственное бюджетное учреждение «Администрация морских портов Черного моря». 21 октября 2015. Процитовано 1 січня 2019.  (рос.)
  8. Обязательные постановления по морскому торговому порту Кавказ. ФГУП «Росморпорт». Процитовано 1 січня 2019.  (рос.)
  9. Навигационные услуги с использованием СУДС : ФГУП «Росморпорт». ФГУП «Росморпорт». Процитовано 1 січня 2019.  (рос.)
  10. Центр регулювання руху суден «Керч» прийнято у постійну експлуатацію. ДП «Дельта-лоцман». 21 вересня 2012. Процитовано 1 січня 2019. 
  11. Приказ Министерства транспорта Российской Федерации «Об установлении запретных для плавания районов в зоне строительства транспортного перехода через Керченский пролив». Действующее законодательство Российской Федерации. 29 декабря 2015. Процитовано 1 січня 2019.  (рос.)
  12. Сборы от Керчь-Еникальского каналы ежегодно составляют около $6 млн. news.finance.ua. 22 октября 2003. Процитовано 1 січня 2019.  (рос.)
  13. Приказ Федеральной антимонопольной службы Об утверждении ставок портовых сборов за услуги, оказываемые государственным унитарным предприятием Республики Крым «Крымские морские порты» в морском порту Керчь. garant.ru. 10 березня 2016. Процитовано 1 січня 2019. (рос.)
  14. а б в Максим Драбок (7 серпня 2017). П'ять загроз Керченського мосту для України і не тільки. Deutsche Welle. Процитовано 1 січня 2019. 
  15. Сообщение капитана морского порта Керчь о допустимых габаритах судов, проходящих Керчь-Еникальский канал после установки фарватерных арок Керченского мостового перехода. 24 мая 2017 года. Процитовано 1 січня 2019.  (рос.)
  16. Андрій Клименко (2 серпня 2018). Блокування портів Маріуполя та Бердянська силами РФ: статистика та тенденції. Майдан закордонних справ. Процитовано 1 січня 2019. 
  17. Андрій Клименко (5 жовтня 2018). Щодо кризи в Азовському морі. Майдан закордонних справ. Процитовано 1 січня 2019. 
  18. Лілія Ржеутська (22 лютого 2018). Чи досягне Україна покарання РФ за блокування доступу до морів?. Deutsche Welle. Процитовано 1 січня 2019. 
  19. Правовой режим внутренних морских вод и портов // Основы международного морского права. — Москва : Военное издательство, 1987. — С. 34. (рос.)
  20. А. А. Александров, А. П. Броневицкий, В. А Кузнецов, Г. М. Кузнецов, А. Б. Орлов, Ю. Е. Титов, С. С. Юшин. Особенности плавания в прибрежных водах СССР // Справочник по управлению кораблем / Под общей редакцией А. А. Александрова. — Москва : Военное издательство, 1974. — 533 с. (рос.)
  21. а б Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки. Законодавство України. 24 грудня 2003. Процитовано 1 січня 2019. 
  22. У ВМС дали правовий коментар щодо дій Росії проти українських кораблів. Радіо «Свобода». 25 листопада 2018. Процитовано 2 січня 2019. 
  23. Конвенція Організації Об'єднаних Націй з морського права. Законодавство України. Процитовано 2 січня 2019. 
  24. Перехід українських кораблів через Керченську протоку проходив у складній обстановці — ВМС. Радіо «Свобода». 23 вересня 2018. Процитовано 2 січня 2019. 
  25. Україна звернулася до Ради безпеки ООН через напад російських кораблів на українські. Радіо «Свобода». 25 листопада 2018. Процитовано 2 січня 2019. 
  26. Німеччина закликала Росію припинити блокаду Азовського моря. Українська правда. 26 листопада 2018. Процитовано 2 січня 2019. 
  27. Несподівані друзі та байдужі сусіди: хто підтримав Україну після нападу РФ у Керченській протоці. Українська правда. 29 листопада 2018. Процитовано 2 січня 2019. 

Посилання