Главная страница

Джин Бартік
Two women operating ENIAC.gif
Ім'я при народженні англ. Betty Jean Jennings[1]
Народилася 27 грудня 1924(1924-12-27)[2][3][4]
Джентрі, Міссурі, США
Померла 23 березня 2011(2011-03-23)[5][2][…] (86 років)
Поукіпзі (Нью-Йорк), штат Нью-Йорк, США
·інсульт
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність програміст, математик, інформатик
Галузь математика
Alma mater Північно-західний державний університет штату Міссурі[d][6] і Пенсильванський університет
Заклад Remington Rand[6], Auerbach Publications[d][6], Honeywell[6] і Eckert–Mauchly Computer Corporation[d][7]
Нагороди

Джин Дженнінгс Бартік (англ. Jean Jennings Bartik; 27 грудня 1924 — 23 березня 2011) — одна з перших програмісток комп'ютера ENIAC. Один з творців фундаментальних понять програмування.

Вивчила математику в школі, згодом працювала в Пенсильванському університеті, спершу вручну обчислюючи балістичні траєкторії, а пізніше використовуючи для цього ENIAC. Разом з колегами розробила й описала багато фундаментальних понять програмування для ENIAC, першого комп'ютера такого роду. Згодом працювала на BINAC та UNIVAC, у різноманітних технологічних компаніях технічним автором, менеджером, інженером та програмістом. Пізніше працювала агентом з нерухомості.

Померла у 2011 році від ускладнень застійної серцевої недостатності.

Дитинство й освіта

Народилася Бетті Джин Дженнінгс 1924 року в бідній родині на фермі в окрузі Джентрі в Міссурі.[8][9] Вона була шостою з семи дітей. Її батько, Вільям Сміт Дженнінгс, (1893—1971) походив з Алантуса[en], де він був шкільним вчителем у однокласовій школі[8] і фермером. Її мама, Лула Мей Спейнговер (1887—1988) теж жила в Алантусі[en]. Дженнінгс мала трьох старших братів, Вільяма (10 січня 1915), Роберта (15 березні 1918) та Реймонда (23 січня 1922); двох старших сестер, Емму (11 серпня 1916) та Лулу (22 серпня 1919), та одну молодшу сестру, Марбл (15 грудня 1928).[10][11]

У дитинстві вона сідлала коня і відвідувала бабусю, яка була вчителькою на пенсії. Та щодня купляла їй газету, тому що сім'я дівчини не могла дозволити собі такі витрати. Бабуся стала для неї прикладом на все життя. Джин почала вчитись у місцевій малокомплектній школі де викладав її батько і стала місцевою знаменитістю як вмілий пітчер і єдина дівчина в софтбольній команді.[8] Щоб відвідувати середню школу, вона жила зі своєю сестрою в сусідньому місті де та розташовувалась, і почала щодня водити авто, не зважаючи на те що їй було лише 14. Вона закінчила середню школу Стенберрі в 1941 у віці 16.[10]

Вона відвідувала педагогічний коледж при Північно-Західному університеті штату Міссурі[en]. Спершу вона вивчала журналістику, але змінила вибір на користь математики, через погані стосунки з куратором. Вона закінчила навчання в 1945, після чого почалася її комп'ютерна кар'єра[12].

Пізніше, в 1967, вона отримала ступінь магістра з англійської в Пенсильванському університеті. У 2002 вона була нагороджена почесним званням доктора від Північно-Західного університету Міссурі.[9]

Кар'єра

Програмістки Бетті Джин Дженнінгс (ліворуч) та Френ Білас[en] (праворуч) працюють з головною контрольною панеллю ENIAC

У 1945, армія наймала математиків з університетів для допомоги у війні. Незважаючи на попередження свого наставника про те, що вона буде лише «коліщатком механізму» в армії, і попри заохочення стати вчителем математики, Бартік вирішила стати людиною-комп'ютером[en]. Її професор матаналізу, показав їй листівку що агітувала жінок математиків йти на роботу «обчислювачем» до Пенсильванського університету[12], і переконав Бартік обрати роботу там, бо університет мав диференційний аналізатор[en].[13]

Вона подала заявку і в IBM і в Пенсильванський університет. IBM відхилив її заявку, але її прийняли на роботу в університет вручну обчислювати балістичні траєкторії.[10] Двадцятирічна Дженнінгз, яка ніколи не була за межами штату Міссурі погодилась, і сіла на нічний потяг і за 40 годин була на місці[12] (відстань від Мерівіля до Філадельфії приблизно 1700 км).

В університеті в березні 1945-го вже працювало біля сімдесяти жінок, які використовували підсумовувальні машини і папір. Їхнім добором і навчанням займалася Адель Гольдстайн[en], яка справила на Джин незабутнє враження своєю впевненістю. Коли Адель закурила в класі й почала читати лекцію, Дженнінгз, яку часто обурювала статева дискримінація, зрозуміла що вона вже далеко від провінції, де жінкам доводиться курити потайки.[12]

Через кілька місяців серед жінок поширили інформацію про шість вакансій для роботи з якоюсь таємничою машиною і Дженнінгс охоче пішла на співбесіду, яку проводив Герман Ґолдстайн[en]. Він запитав її про електрику, на що Джин розповіла йому закон Ома, але Ґолдстайн сказав що його цікавить чи не боїться вона працювати з кабелями.[12]

Влітку її та ще п'ятьох жінок (Мерлін Вескофф[en], Рут Ліхтерман, Бетті Снайдер, Френсіс Білас[en] та Кей Макналті[en]) відправили на Абердинський випробувальний полігон.[12]

Її попросили задавати задачі для ENIAC, при цьому не навчивши жодних підходів до програмування.[14] Бартік, яка стала співлідером проекту (з Бетті Снайдер), та інші чотири початкові програмістки стали дуже вправними у програмуванні ENIAC; без інструкції на яку можна було б покладатись, група вивчала схеми пристрою, опитувала інженерів які його створили і використовувала цю інформацію для того щоб отримати необхідні вміння програмування. Спершу їм взагалі заборонялося бачити апаратне забезпечення ENIAC, тому що воно було засекреченим, а вони не отримали необхідних дозволів, тому вони повинні були навчитися програмувати комп'ютер просто вивчаючи його принципові схеми.[15] Також їм спершу не надали місця де вони могли б разом працювати, тому вони знаходили простір для роботи де попало, у незайнятих аудиторіях або гуртожитках.[13]

Працюючи з ENIAC, жінки розробили підпрограми, вкладення[en] та інші техніки програмування, та можливо винайшли саму дисципліну програмування цифрових комп'ютерів.[10][16] Партнеркою Бартік у програмуванні була Бетті Голбертон. Разом вони створили головну програму для ENIAC та керували групою програмування балістичних обчислень.[15] Команда також навчилася фізично змінювати машину, встановлюючи перемикачі й переставляючи кабелі для того аби змінювати її функції.[15] На додачу до обчислення балістичних траекторій, на які їх найняли, вони також невдовзі почали виконувати обчислення ядерних реакцій для Лос-Аламоської національної лабораторії, і розширювали область застосування машини загалом.[13] Бартік разом з Берті Голбертом були обрані для написання програми яка зображує симуляції траєкторій, під час першої публічної демонстрації ENIAC.[17]

Бартік так описує першу публічну демонстрацію ENIAC в 1946:

«

День коли ENIAC представили світові був найбільш захопливим днем мого життя. Демонстрація була легендарною. ENIAC обчислював траєкторію швидше ніж снаряду потрібно було щоб її пролетіти. ENIAC був у 1000 разів швидшим ніж будь-яка машина, яка існувала до того. Своїми миготливими лампами він ще більше вражав, наочно демонструючи як швидко він обчислює.

Оригінальний текст (англ.)
The day ENIAC was introduced to the world was one of the most exciting days of my life. The demonstration was fabulous. ENIAC calculated the trajectory faster than it took the bullet to travel. We handed out copies of the calculations as they were run. ENIAC was 1,000 times faster than any machine that existed prior to that time. With its flashing lights, it also was an impressive machine illustrating graphically how fast it was actually computing.


»

— Джин Бартік, [18]

Працюючи на полігоні, Джин зустріла свого чоловіка, Вільяма Бартіка, який був інженером, що розробляв у Пенсильванському університеті якийсь проект для Пентагону. Вони одружились у грудні 1946.[13][16]

Хоча Бартік і зіграла визначну роль у розробці ENIAC, її робота в Пенсильванському університеті та над ENIAC не була відомою поки її не задокументували в фільмі Top Secret Rosies: The Female "Computers" of WWII[en]. Бартік та чотири інші перші програмістки потім стали частиною групи яка з Джоном фон Нейманом займалася перетворенням ENIAC у комп'ютер що зберігає програми[en]. Після закінчення війни Бартік продовжила працювати з розробниками ENIAC Джоном Екертом та Джоном Моклі, і допомагала їм розробляти комп'ютери BINAC та UNIVAC I.[10][16] BINAC був першим комп'ютером що використовував магнітну стрічку[en] замість перфокарт, і першим комп'ютер з двома процесорами. Бартік запрограмувала на ньому систему наведення для Northrop Aircraf.[13] Для UNIVAC вона також займалася розробкою електричних кіл логіки.[10] Коли вона згадувала свою роботу над цими проектами з Екертом та Моклі, вона описувала їхню команду як «технічний Камелот», тісно пов'язану групу людей яка розширює кордони обчислень.[16]

На початку 1950s, вона переїхала зі своїм тодішнім чоловіком до Вашингтона, аби навчати програмістів Remington Rand і програмувати UNIVAC для флоту.[10]

Подальше життя

Невдовзі після того, Вільям Бартік вибрав посаду в Remington Rand у Філадельфії, і пара переїхала туди. Джин Бартік, розгнівана через те що їй не дозволити працювати в одному місті з чоловіком покинула компанію й галузь на 16-ть років. Протягом того часу в них народилося троє дітей: Тімоті Джон Бартік (1954), який обрав кар'єру економіста[19], Джейн Гелен Бартік (1959) і Мері Рут Бартік (1961).[10]

В 1967, Бартік приєдналася до Auerbach Corporation, як автор і редактор технічних звітів про мінікомп'ютери.[10][13] Вона залишалася там протягом восьми років, тоді змінювала роботу в кількох інших компаніях, будучи менеджером, технічним письменником і інженером.[10] Вона і Вільям Бартік розлучились у 1968.[16] Бартік зовсім покинула комп'ютерну галузь у 1986, коли її останній роботодавець, Data Decisions, закрився; і провела наступні 25 років як агент з нерухомості. Померла від застійної серцевої недостатності 23 березня 2011 року в Поукіпзі (Нью-Йорк).[10][16]

Нагороди і вшанування

Комп'ютерний музей Джин Дженнінгс Бартік у Північно-Західному університеті штату Міссурі[en] присвячений історії комп'ютера та кар'єрі Бартік. [22]

Стандартна тема системи керування вмістом Drupal названа Bartik, на її честь.[23]

Див. також

Література

Зноски

  1. https://www.nytimes.com/2011/04/08/business/08bartik.html
  2. а б Архів історії математики Мактьютор
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  5. http://www.cnn.com/2011/TECH/innovation/03/23/computers.bartik.obit/index.html?hpt=C2
  6. а б в г https://www.computer.org/profiles/betty-jean-bartik
  7. https://www.nytimes.com/2011/04/08/business/08bartik.html?
  8. а б в Айзексон, 2017, с. 92
  9. а б в Jean Bartik. Computer History Museum. Процитовано 21 листопада 2017. 
  10. а б в г д е ж и к л м н Bartik biography. www-history.mcs.st-and.ac.uk. Процитовано 21 листопада 2017. 
  11. Gardner Hendrie. Oral History: Jean Bartik. Процитовано 21 листопада 2017. 
  12. а б в г д е Айзексон, 2017, с. 93
  13. а б в г д е Barkley Fritz, W. (1996). The Women of ENIAC. IEEE Annals of the History of Computing 18 (3): 13–28. doi:10.1109/85.511940. 
  14. Beyer, Kurt (2009). Grace Hopper and the Invention of the Information Age. MIT Press. с. 178–181. ISBN 978-0-262-01310-9. 
  15. а б в г ENIAC Programmers. WITI Hall of Fame. Women in Technology International (WITI). Процитовано 22 April 2014. 
  16. а б в г д е Lohr, Steve (2011-04-07). Jean Bartik, Software Pioneer, Dies at 86. The New York Times. Процитовано 21 листопада 2017. 
  17. Bartik, Jean Jennings (2013). У Rickman, Jon T.; Todd, Kim D. Pioneer programmer: Jean Jennings Bartik and the computer that changed the world. Kirksville, Missouri: Truman State University Press. ISBN 9781612480862. OCLC 854828754. 
  18. https://www.lifehacker.com.au/2015/11/invisible-women-the-six-human-computers-behind-the-eniac/
  19. https://investinginkids.net/2013/11/09/pioneer-programmer-jean-jennings-bartik-and-the-computer-that-changed-the-world/
  20. Kleiman, Kathy. Jean Bartik: the untold story of a remarkable ENIAC programmer. Official Google Blog. Процитовано 21 листопада 2017. 
  21. а б Betty Jean Jennings Bartik. IEEE Computer Society Awards. IEEE Computer Society. Процитовано 22 April 2014. 
  22. Jean Jennings Bartik Computing Museum | Special Collections & Archives | Northwest. www.nwmissouri.edu. Northwest Missouri State. Процитовано 21 листопада 2017. 
  23. Bartik | Drupal.org. www.drupal.org. Процитовано 21 листопада 2017. 

Посилання