Главная страница

Шаблон:Кандидат в добрі статті

Герб Лотарингії
Blason Lorraine.svg
Деталі
Носій Лотарингія

Герб Лотарингії — герб регіону на північному сході Франції, що межує з Бельгією, Люксембургом і Німеччиною.

Опис

Герб Лотарингії: у золотому полі червоний перев'яз управо, що обтяжений трьома срібними алеріонами.

Легенда розповідає, що три орли, які обтяжують перев'яз герцогів Лотарингії, поміщені на герб за часів Готфріда Бульйонського, герцога Нижньої Лотарингії, який при взятті Єрусалима 1099 року однією стрілою прострелив відразу трьох орлів у польоті.[1]

Більш науково походження орлів можна пояснити грою слів з ​​літерами «ALERION»(«Орел»), що утворюють анаграму «LOREINA» (історична назва регіону — «Lorraine»).

Згідно з іншою гіпотезою, герб Лотарингії породжений впливом більш ранніх гербів Ельзасу (герцоги Лотарингії походили з ельзаського роду):

Можливо, орли на перев'язі лотаринзького герба з'явилися внаслідок зв'язків із Священною Римською імперією (символ орла) і дому Гогенштауфенів (кількість орлів тотожна кількості левів герба Гогенштацфенів).

Витоки герба Лотарингії


Геральдичні кольори та метали герба символізують:

  • червоний - хоробрість, мужність, любов, а також кров, пролиту в боротьбі;
  • золото - знатність, могутність і багатство, а також чесноти: силу, вірність, чистоту, справедливість, милосердя і упокорювання;
  • срібло - благородство, відвертість, а також чистоту, невинність і правдивість.

Історія

Велике герцогство

Герб Лотарингії є дуже давнім. Свідченням цього є той факт, що перев'яз з орлами вперше з'являється 1183 року на печатці герцога Лотарингії Симона II[2], у період становлення європейської геральдики.

Наступного разу герб з орлами вживаний як символ герцога Лотарингії Феррі I у 12051206 роках. З того часу герб остаточно закріплюється як символ герцогства Лотаринзького та герцогського роду.

У 1420 року донька останнього герцога з прямої лінії лотаринзького дому Ізабелла Лотаринзька вийшла заміж за князя дому Капетингів гілки Валуа, Анжу, спадкоємця графа Бар, Рене I Анжуйського. Новий герцог прийняв герб, який поєднував символи свого роду (герби Анжу (герцогство) і Бара) із символами роду дружини (щиток з гербом Лотарингії поверх згаданих гербів).

1434 року після смерті бездітного старшого брата Луї III Анжуйського Рене І стає главою дому Валуа-Анжу і право на володіння (і символи) Анжу і Бар.

1435 року бездітна королева Жанна II Неаполітанська залишає свій спадок Рене І. Так, герцог Лотарингії стає королем Неаполя, і отримав право на герб Неаполітанського королівства з претензійними гербами королівства Угорщини та Єрусалиму. Внаслідок цього змінився герб Рене І, який тепер поєднував три королівства (Угорське, Неаполітанське та Єрусалимське) і три великі герцогства (Анжуйське, Барське і Лотарингське).

Оскільки мати Рене І, Іоланда Арагонська, була єдиною дочкою Іоана I Арагонського, її смерть 1443 року зробила герцога також претендентом на трон Арагону. Проте, арагонська знать передала корону королівства молодшому сину короля Кастилії, і Рене І розпочинає боротьбу за дідівський трун, що проявилося у розміщенні герба Арагону на центральному щитку власного герба.

1453 року помирає герцогиня Ізабелла Лотаринзька і трон герцога Лотарингії переходить до її сина Іоана II. На даний час герб герцогства відновлено у первісному вигляді, а Рене І із свого герба видаляє герб Лотарингії як такий, що перейшов у власність сина.

1473 року Лотарингія переходить главі Водемонської гілки Лотаринзького дому Рене II (племіннику Іоана ІІ і сину дочки Рене І).

1480 року помирає Рене І і Рене II успадковує лише герцогство Лотарингію і Бар, оскільки Людовік XI відібрав герцогство Анжу і графство Прованс. Проте, у власному гербі Рене II зберіг герби втрачених родових земель.

1538 року від бездітних родичів дружини Рене II отримав права на нові володіння. Проте, французький король Карл V відбирає спадок герцога собі. Не зважаючи на це, герцог Антуан (син Рене II) розміщує герби двох втрачених герцогств на власний герб. Так гербовий щит лотаринзьких герцогів почав містити герби чотирьох королівств (Угорського, Неаполітанського, Єрусалимського та Арагону) і чотирьох герцогств (Анжуйське, Гелдерландське, Юльське й Барське) зі щитком Лотарингії у центрі.

Герб Лотарингії без значних змін використовувався володарями згаданих земель як ознака власності до 1737 року, коли останній герцог Лотарингії із династії де Водемон Франц відмовився від герцогства Лотарингії та герцогства Бар на користь тестя короля франції Людовика XV Станіслава Лещинського. Новий герцог вживав як герб своїх володінь поєднання герба Лотарингії та Бару, а лотаринзьких орлів він використав як щитотримачів власного герба.

Після смерті Станіслава Лещинського 1766 року через доньку Марію Лещинську Лотарингія переходить у пряму власність французьким королям. Так, герб Лотарингії став вокористовуватися у королівській геральдиці разом з гербами інших королівських спадкових володінь[3].


Імперська провінція

Включення Ельзасу та частини Лотарингії до Німецької імперії поставило питання герба імперської провінції. Протягом 18911918 рр. таку функцію виконували Великий і малий герб Ельзас-Лотарингії. [4]

Опис малого герба: щит розсічено і напівпересічено, у першому чвертьполі розміщено герб Верхнього Ельзасу — на червоному тлі золотий перев'язо вліво, супроводжуваний з обох боків трьома золотими коронами, у другому чвертьполі розміщено герб Нижнього Ельзасу — білий перев'яз прикрашений з обох сторін білим мереживом у червоному полі, у третьому півполі герб Лотарингії — у золотому полі червоний перев'яз управо, що обтяжений трьома срібними алеріонами. Щит увінчано великокняжою короною. Великий герб утворювася накладанням малого герба на груди імперському орлу.

Автономісти Ельзас-Лотарингії використовували альтернативний імперському герб провінції: щит увінчаний княжою короною і підтримується двома золотими левами.[5] Заміна орла на левів символізувала прагнення жителів провінції більш ширшої автономії, а то й незалежності.


Регіон

З поверненням Східної Лотарингії до складу Франції, історичний герб Лотарингії використовується як регіональний символ разом із іншими регіональними гербами.

Логотип Лотарингії

1993 року герб, було переосмислено в сучасній графічній формі художницею Charlélie Couture (народилася в Нансі) на прохання Регіональної ради Лотарингії, який з того часу використовується в якості логотипу.[6].

Герби департаментів Лотарингії

Регіональний Лотарингії присутній на всіх гербах департаментів регіону, окрім герба департаменту Мез, який походить від герба графства Бар.


Герб Лотарингії як основа інших гербів

Земельні, міські та корпоративні герби


Родові герби

Герб Лотарингії вживатися у різноманітних відгалуження Лотаринзького дому[14]. Рене II, онук Рене І, висунув свої права на графство Гіз ще 1480 року, після смерті свого діда. Після смерті Рене І 1508 року всі його французькі володіння переходять до другого сина Клода. Клод де Гіз домігся підтвердження своє право на володіння графством Гіз Паризьким парламентом в 1520 року. Рід де Гіз із Лотарінзького дому використовував тогочасний герб герцогства із додаванням червоного турнірного коміра.[15]

Також герб Лотарингії присутній на династичному гербі Франца І та його нащадків — Габзбургів-Лотаринґів[16].

Герб Лотарингії був на гербі брата Франца І, губернатора і генерал-капітана (намісника) Нідерландів Карла-Олександра Лотаринзького. До нашого часу герб присутній на постаменті його Карла-Олексндра на площі Гран-Плас у Брюсселі, і Нотр-Дам-де-Бонсурс в Брюсселі[17].

В знак подяки за приєднання до Німеччини Ельзас-Лотарингії, імператор Німеччини пожалував Бісмарку додаткові елементи герба: геральдичні прапори Ельзаса і Лотарингії[18].


Церковна геральдика

Ряд представників Лотаринзького дому займали церковні посади. Так, лотаринзький герб з'явився і в церковній геральдиці[14].


Див. також

Примітки

  1. Le Blason Lorrain et Godefroy de Bouillon
  2. Blason de la région Lorraine
  3. Blason de Lorraine, Guingamp
  4. Blasons d'Alsace-Lorraine sous l'aigle impérial germanique
  5. Blasons d'Alsace-Lorraine
  6. " Les Emblèmes de la Région Lorraine ", sur le site du Conseil régional de Lorraine. Consulté le 22 mars 2009.
  7. Hermann Lehne, Horst Kohler: Wappen des Saarlandes. Landes— und Kommunalwappen. Saarbrücken 1981.
  8. Amtsblatt des Saarlandes, Nr. 12/1966, S. 130 (PDF-Datei; 123 kB)
  9. Landkreis Saarlouis
  10. Boutell, Charles (1863), A Manual of Heraldry, Historical and Popular, London: Winsor & Newton, pp. 276.
  11. Queens' College, Cambridge
  12. http://www.mcsearch.info/record.html?id=264936
  13. "Tuscany - Historical Flags (Italy)"
  14. а б Branches cadettes de la Maison de Lorraine
  15. François Roche, Claude de Lorraine, premier Duc de Guise, Éditions Le Pythagore, 2005.
  16. Die Entwicklung der Wappen der Österreichisch-Ungarischen Monarchie
  17. Michèle Galand, Charles de Lorraine, gouverneur général des Pays-Bas autrichiens (1744—1780), Bruxelles, Éditions de l'Université de Bruxelles, 1993, 203 p.
  18. Bismarck