Главная страница

Гартман фон Ауе
Hartmann von Aue
Codex Manesse Hartmann von Aue.jpg
Народився 1160 - 1170
Швабія, Німеччина
Помер 1210 - 1220
Громадянство
(підданство)
Німеччина[1]
Діяльність письменник, поет
Мова творів німецька
Жанр Лицарський роман, мінезанг
Magnum opus «Бідний Генріх»

Гартман фон Ауе у Вікісховищі?

Гартман фон Ауе (нім. Hartmann von Aue) — один з провідних німецьких поетів Високого Середньовіччя у часи династії Гогенштауфенів. Старший сучасник Вольфрама фон Ешенбаха та Готтфріда Страсбурзького.

Свого часу Гартман ознайомив німецького читача з творчістю Кретьєна де Труациклом короля Артура.[2]

Він написав віршований трактат про кохання «Плач» (нім. Die Klage,1180 р.), дві артуріанські епіки «Ерек» (нім. Erec, 1180 р.) та «Івейн» (нім. Iwein, 1200 р.), віршовані поеми «Григорій на камені» (нім. Gregorius, 1190 р.) та «Бідний Генріх» (нім. Der arme Heinrich, 1195 р.). Був мінезінгером (збереглося 18 пісень).

У 1899 році Іван Франко у збірці «Поеми» опублікував свій переспів Гартманової поеми «Бідний Генріх».[3]

Біографія

Про життя Гартмана відомо дуже мало. Точні дати його народження і смерті невідомі, проте, вважають, що Гартман жив у період між 1160—1220 рр. У 1210 році Готтфрід Страсбурзький у своєму творі «Трістан» величає його як одного з найкращих живих поетів Німеччини, а у «Короні» (1220 р.) Генріха фон Тюрліна вже оплакується його смерть.[4]

З «Вайнгартнерського пісенника»

Гартман був родом з Швабії, що у південно-західній Німеччині. Це досить-таки добре встанований факт, адже навіть у «Бідному Генріху» Гартман каже нам, що граф Генріх, сім'ї якого він служив, мешкав у Швабії. Велике вихваляння швабів у цій же поемі, також вказує нам на походження автора. Більше того, сучасник Гартмана, поет Генріх фон Тюрлін згадує про нього, як про швабського поета.[5] На ілюстраціях Манесського кодексу та «Вайнгартнерського пісенника», Гартман зображений як повністю споряджений кінний лицар з корогвою на його списі. Проте, три білі соколині голови та синьо-чорне тло не вказують на жоден з існуючих тогочасних гербів.[6]

Він мав привілей здобувати освіту, а це означає, що своє дитинство Гартман провів у монастирській школі — можливо, Райхенау — де вивчав тривіум та, ймовірно, квадривіум.[7][8] Гартман ознайомився з Біблією, навчився читати латиною та вивчав древньоримських поетів. У чотирнадцятирічному віці він, очевидно, залишив школу та здобув лицарське звання. Клериканська освіта мала значний вплив на його літературні твори та етичні погляди. Мандрівка до Франції остаточно сформувалала його освіту, адже там він вивчив французьку та ознайомився з французькою літературою, з якої пізніше багато чого запозичував для власних творів.[9] Постійні згадки про класичні твори християнських філософів підтверджують те, що Гартман був одним із найбільш освічених поетів свого часу.

Нам також відомо, що Гартман служив у швабської лицарської родини панів фон Оуве (Ауе), тому й сам себе підписував таким прізвищем. Зустрічалось багато місць з назвою Оуве (суч. Ауе чи Ау: лука, луг), тому і не дивно, що місце розташування Гартманового графства Ауе постійно оспорюється. Серед можливих варіантів: 1.) Обернау, поблизу Роттенбургу на річці Некар; 2.) Ауе, чи Ортенау, що в Брайсгау (на південь від м. Фрайбург); 3.) Еглізау, колиш. Оуве, що на Рейні в Швейцарії.[10]В одному із своїх віршів Гартман описує подію, що вразила його «до глибини серця» — смерть пана, якому він був відданий настільки, наскільки це тільки можливо між васалом та владикою.[11]

Гартман брав участь у двох хрестових походах. Він попрощався з куртуазною любов'ю (нім. Minnedienst) та повністю присвятив себе божій любові(нім. Gottesminne). Гартман долучається до Третього хрестового походу проти єгипетського султана Саладіна під проводом імператора Фрідріха Барбаросси у 1189—1192 рр. У 1197—1198 рр. під проводом імператора Генрі VI Гартман вирушає в похід вдруге.[12]

Свою літературну діяльність Гартман фон Ауе вів у 1180—1205 рр. Жоден інший верхньосередньонімецький поет не творив у такому широкому спектрі жанрів як Гартман .

Твори

«Плач»

Детальніше: Плач (Гартман)

«Плач» (нім. Die Klage),«Книга скарг» (нім. Das Klagebüchlein) або «Книжечка» (нім. Das Büchlein) — найперша праця Гартмана, в якій поетове серце та тіло диспутують один з одним, таким чином досліджуючи важливість куртуазної любові. Тіло жаліється серцю на те, що воно весь час зазнає численних страждань, адже його весь час змушують шукати любов. Серце у свою чергу зазначає, що любовні страждання спричиняють очі, які дозволяють зображеню дами проникнути в тіло. Щоб розв'язати проблему тіла, серце пропонує деякі «магічні трави з Франції»(нім. Krutzouber von Kärlingen), які допоможуть тілу здобути любов одночасно в Бога та суспільства.[13] Під цими травами серце розуміє: щедрість(нім. milte ), доречну поведінку (нім. zuht ), скромність (нім. diemut), вірність (нім. triuwe ), постійність (нім. staete ), чистоту (нім. kiuscheit) та змужнілість, що заслуговує на довіру (нім. gewislîchiu manheit).[4]

Діалоги на тему куртуазного кохання зустрічалися у Франції ще до Гартманової праці, але «Плач» — став першим таким діалогом, що був написаний німецькою мовою. Традиційно головними учасниками дискусій виступали тіло та душа, Гартман же зробив унікальний вибір — у нього диспутують тіло та серце. Гартман у своєму «Плачі», ймовірно, наслідував або традицію тогочаслого наукового desputatio, під час якого велася суперечка між двома університецькими вченими, або ж класичну модель мистецтва дебатів.[14]

«Ерек» та «Івейн»

Детальніше: Ерек / Івейн

Рукокис «Івейна»

Гартман взяв за основу «Ерека» твір Кретьєна де Труа «Ерек і Еніда». Доречно було б зазначити, що це переробка, радше ніж адаптація чи переклад Кретьєнової поеми. Гартман розширив французьку версію більш ніж на 3,000 віршів (10,192 пр. 6,958). Він зосереджується на куртуазному суспільстві, лицарському етикеті та стосунках між Ереком та Енітою. Коли Ерек усвідомлює, що через глибоку любов до своєї дружини він знехтував своїми лицарськими обов'язками, він вирушає на здійснення низки пригод, прихопивши з собою й дружину. Обоє, Ерек та Еніта, не зуміли усвідомити своєї ролі у куртуазному суспільстві, але через свою небезпечну подорож, вони починають розуміти, що куртуазна любов є чимось більшим аніж тільки фізичний потяг; це усвідомлення спричиняє обопільні підтримуючі стосунки, що інтегруються в куртуазне суспільство.[15]

Так як і для «Ерека», Гартман взяв за основу «Івейна» поему Кретьєна де Труа, а саме «Івейн, або Лицар із левом». Він також значно розширив французький оригінал (8,166 пр. 6,818 віршів). Однак, в «Івейні», Гартман більш близько слідував Кретьєновій сюжетній лінії, додаючи тільки діалоги та авторські роздуми. У поемі Івейн, величний лицар, порушує свою урочисту обіцянку дружині повернутися додому рівно через рік. З розпачу він божеволіє та йде жити у дикі хащі. Вилікувавшись цілющим бальзамом, він у супроводі лева, якого він врятував від змії, вирушає на здійснення ряду лицарських подвигів, а саме рятує безпомічних та несправедливо засуджених. Поема закінчується тим, що дружина пробачає Івейна. Тут, як і в інших творах, Гартман дуже серйозно ставиться до куртуазної етики, як можливості досягнення світської слави.[16]

«Григорій на камені» та «Бідний Генріх»

Детальніше: Григорій (поема) / Бідний Генріх

Рукопис «Григорія»

Джерелом для «Григорія на камені» послугувала старо-французька поема про життя Папи Римського, а саме Vie du Pape Gregoire («Життя Папи Григорія»). Однак, як і в інших своїх творах, Ауе не просто нерекладає оригінал німецькою, але й добавляє багато чого від себе.У цій поемі розповідається історія молодика Григорія, який народився внаслідок інцесту сестри і брата. Згодом він сам, не знаючи цього, здійснює інцест зі своєю матір'ю, а дізнавшись про свою провину, вирушає жити в дику місцевість, щоб таким чином спокутати свій гріх. Він все-таки очищається, здобуває прощення і обирається новим Папою Римським.[17]

За основу поеми «Бідний Генріх» Гартман взяв родинну легенду панів Ауе, в яких він перебував на службі.[2] Поема розповідає історію багатого швабського лицаря (за великі життєві труднощі його прозвали бідним), якого Бог покарав проказою; єдиним ліком для злічування хвороби бідного Гайнриха є кров з серця незайманої дівчини, яка б за власного бажання погодилась пожертвувати собою задля нього. І така дівчина знайходиться, проте, Генріх відмовляється від такої жертви. За такий благородний вчинок Бог пробачає йому всі гріхи та зціляє його хворобу. Поема закінчується одруженням Генріха з дівчиною. Автор стверджував, що за свої гріхи людина приречена на страждання і хвороби, тому тільки духовне життя здатне очистити її. Людина мусить дбати перш за все про свою душу.[18]

Мінезанг

Як стверджував сам Гартман, він почав писати пісні, аби змарнувати час.[18] Його пісні збереглися у трьох рукописах, що вміщають твори мінезангу: шістдесять строф знаходяться в «Великому Гайдельбергерському пісеннику» (нім. Große Heidelberger Liederhandschrift ), десять у «Малому Гайдельбергерському пісеннику» (нім. Kleinen Heidelberger Liederhandschrift ) та двадцять вісім у «Вайнгартнерському пісеннику» (нім. Weingartner Liederhandschrift).[19]

Всі ці строфи вдалося об'єднати у вісімнадцять пісень:

Мінезанг Гартмана у Манесському кодексі (Великому Гайдельбергерському пісеннику)

I.«Влітку мені довелося тужити й страждати» (нім. Sît ich den sumer truoc riuwe unde klagen);

II.«Хто відбирає радість у благородної леді» (нім. Swes vröide an guoten wîben stât);

III.«Я казав, хочу завжди жити з нею» (нім. Ich sprach, ich wolte ir iemer leben);

IV.«Моє служіння триває вже задовго» (нім. Mîn dienst der ist alze lanc);

V.«Духовна чистота підходить тим, хто прийняв хрест» (нім. Dem kriuze zimet wol reiner muot);

VI.«Жінка, яка відправляє в путь свого коханого» (нім. Swelch vrowe sendet ir lieben man);

VII.«Той, хто скаржиться у добрі часи» (нім. Der mit gelücke trûric ist);

VIII.«Всемогутній Боже» (нім. Rîcher got);

IX.«Якби юдина могла спасти душу брехнею» (нім. Ob man mit lügen die sêle nert);

X.«Це лиш маленька скарга» (нім. Ez ist mir ein ringiu klage);

XI.«Жодна людина не є щасливою» (нім. Nieman ist ein sælic man);

XII.«Благородна леді» (нім. Dir hât enboten, vrowe guot);

XIII.«Завжди я чесно маю любити день» (нім. Ich muoz von réhte den tac iemer minnen);

XIV.«Він той, хто радіє квітам» (нім. Swes vröide hin ze den bluomen stât);

XV.«Багато хто звертається до мене так» (нім. Maniger grüezet mich alsô);

XVI.«Це були б радісні» (нім. Diz wæren wunneclîche tage)

XVII.«Я йду тепер від тебе, моїх панів та рідні» (нім. Ich var mit iuweren hulden, herren unde mâge.)

XVIII.«Ах, чому ми такі сумні?» (нім. Wê, war umbe trûren wir?)

Вісімнадцять віршів автора можна тематично розділити на:

  • Традиційний мінезанг;
  • «Жіночі скарги» (нім. Frauenklage) — в них жінка жаліється на те, що вона втратила любов та підданість свого лицаря;
  • Пісні хрестового походу — в них лицар розповідає про необхідність та цінність хрестового походу.[20][21]

За красу форми та чисту риму, мінезанг Гартмана друкувався поряд з творами Вальтера Фальвейде.[18]

Одну з кансон Гартмана фон Ауе переклав Леонід Первомайський:

Німецький оригінал Український переклад

Sît ich den sumer truoc riuwe unde klagen,
sô ist ze vröiden mîn trôst niht sô guot.
mîn sanc süle des winters wâpen tragen,
daz selbe tuot ouch mîn senender muot.
Wie lützel mir mîn stæte liebes tuot!
wan ich vil gar an ir versûmet hân
die zît, den dienst, dar zuo den langen wân.
ich wil ir anders ungevluochet lân
wan alsô, si hât niht wol ze mir getân.[22]

Влітку мені довелося тужити й страждати.
Радість минула. Пустка навколо німа.
Хочу я пісню немилій зимі заспівати,
В серці у мене тепер тільки туга й зима.
Вірність, покірність - все це дарма!
Ночі й світання, світло й пітьма
Важко повзуть, і кінця їм нема...
Не прокляну тебе, знай лиш одне:
Гірко образила ти мене.[23]

Мова

Верхньосередньонімецька мова Гартманових віршованих рядків має деякі незначні ознаки алеманського говору.[4] Проте, через те, що німецькомовні поети того періоду всіляко уникали ясних проявів рідного діалекту, їхня мова була зрозуміла на всій території Німеччини. Саме тому у мові таких поетів, як Гартман фон Ауе, Вольфрам фон Ешенбах та Готфрід Страсбурський, значних діалектних відмінностей не простежується.[24]

На початковому етапі своєї творчості у Гартмана простежується значна кількість запозичень з французької мови. Зокрема, у його поемі «Ерек» зустрічаємо сімдесять одне запозичення, серед них: banier – «вигнання», enschumieren –«перемагати», hamît – «побиття», schapel – «жіноча прикраса для волосся», soldân –«султан» та інші. Пізніше, вже в іншій праці — «Івейн», кількість французьких запозичень значно зменшилася (тридцять сім), серед них: eisieren – «біг коня зі зв'язаними ногами», salse – «солоний бульон», walopieren – «атака на супротивника на турнірі».[25]

Сприйняття

Сучасники поета

Гартмана високо цінували його сучасники, зокрема такі поети як: Готтфрід Страсбурзький, Генріх фон ден Тюрлін, Рудольф фон Емс та Вірт фон Графенберг.[26] У XIII ст. Гартмана возвеличували як одного із найкращих німецьких поетів Дер фон Гліерс, Дер Плеєр, Конрад фон Стофелн та Альбрехт.[27]

Зокрема, Готтфрід так говорив про поета:

« Гартман, той що з Ауе, ех, як він ілюмінує та прикрашає свою розповідь ззовні, а також мовою зі смислом! Як же він підкреслює справжнє значення пригод! Якими чіткими та точними є його кришталеві слова, що залишаться такими назавжди! Вони звертаються до людини обережно та надають перевагу тим, хто вміє їх правильно розуміти. Тому, хто може правильно і точно осягнути цю майстерну мову, слід увінчати чоловіка з Ауе лаврами.[28] »

ХІХ-ХХ століття

Пролог «Бідного Генріха»

У ХІХ-ХХ ст. велику увагу поетів та письменників привернула поема Гартмана «Бідний Генріх». З'явилось багато переробок цього сюжету. Зокрема, Альберт фон Шаміссо у 1837 році створив свою вільну версію. Данте Габріель Росетті перефразував «Бідного Генріха» на «Генріха прокаженого» (1846). Ця ж розповідь була адаптована Генрі Лонгфеллом у його «Золотій легенді» 1851 року. Німецький драматург Гергарт Гауптман видав п'єсу «Бідний Генріх» у 1902 році. Згодом появилися й інші п'єси з такою самою назвою Юліуса Гайса (1929) та Ліни Гільгер (1925).[29]

В Україні цей сюжет зацікавив Івана Франка. Він так писав про свою переробку історії про Генріха:

« Перекладаючи повість Гартмана із старонімецької мови, ми не держалися її слово до слова, а переказували свобідно, іншим розміром, скорочуючи декуди розволіклий спосіб давнього оповідання і підносячи трохи ті місця, в котрих талант автора виявляється найяркіше.[12] »

Йоганн Вольфганг фон Гете, хоча й високо оцінив Гартманову поему «Бідний Генріх», був шокований цією історією. Він так писав щодо цього:

« Поема, яка сама по собі прекрасна, завдала мені фізичного та естетичного болю. Жодна людина не може стримати відразу до прокаженого лицаря, задля якого молода дівчина жертвує своїм життям <...> ця жахлива хвороба як мотив для героїчного діяння вплинула на мене так сильно, що навіть простий дотик до книги здається мені заразним.[30] »

Найвідомішою переробкою сюжету поеми «Григорій на камені» є роман Томаса Манна — «Святий грішник» (нім. Der Erwählte).[31]

Сьогодення

Науковець-германіст Волкер Мертенс так писала про Гартмана фон Ауе:

« У його поетичній чіткості та чутливості...його м'якій іронії та його свідомості соціальним та екзистенціальним проблемам... Гартман показує себе як письменника з сучасним суб'єктивізмом та сприйняттям.[32] »

Примітки

  1. LIBRIS — 2012.
  2. а б Качуровський Ігор. Генерика і архітектоніка. Кн. 1: Література європейського Середньовіччя. Києво-Могидянська академія 2005 р. 228 ст.
  3. Федорак, Назар. "Іван Франко-інтерпретатор середньовічного лицарського роману." Записки Наукового товариства імені Шевченка.—Том CCХL. Праці Філологічної секції.—Львів (2005): 153 ст.
  4. а б в Encyclopedia of World Biography
  5. Peasant life in Old German epics; Meier Helmbrecht and Der arme Heinrich by Bell, Clair Hayden, 1885—1967, ed. and tr; Wernher der Gartenære, 13th century. Meier Helmbrecht. [from old catalog]; Hartmann, von Aue, 12th cent. Arme Heinrich 22 ст.
  6. Arthurian Writers: A Biographical Encyclopedia by Laura C. Lambdin, Robert T. Lambdin 59 ст.
  7. Key Figures in Medieval Europe: An Encyclopedia by Richard K. Emmerson 300 ст.
  8. Encyclopedia of German Literature За Matthias Konzett 408 ст.
  9. Peasant life in Old German epics; Meier Helmbrecht and Der arme Heinrich by Bell, Clair Hayden, 1885—1967, ed. and tr; Wernher der Gartenære, 13th century. Meier Helmbrecht. [from old catalog]; Hartmann, von Aue, 12th cent. Arme Heinrich 22-23 ст.
  10. Ehrismann, Gesch'ichte der deutsclien Literatur, ст. 142.
  11. Peasant life in Old German epics; Meier Helmbrecht and Der arme Heinrich by Bell, Clair Hayden, 1885—1967, ed. and tr; Wernher der Gartenære, 13th century. Meier Helmbrecht. [from old catalog]; Hartmann, von Aue, 12th cent. Arme Heinrich 23 ст.
  12. а б Бідний Генріх.Іван Франко.Передмова. Гартман фон Ауе
  13. Arthurian Writers: A Biographical Encyclopedia by Laura C. Lambdin, Robert T. Lambdin 60 ст.
  14. Harding, G. E., von Aue, H., Tobin, F. J., Vivian, K., & Lawson, R. H. (2001). Arthurian Romances, Tales and Lyric Poetry: The Complete Works of Hartmann von Aue. 1 ст.
  15. Key Figures in Medieval Europe: An Encyclopedia by Richard K. Emmerson 301 ст.
  16. German literature. Written by: Judith Ryan
  17. "ГРЕГОРИУС"
  18. а б в Давиденко Г. Й., Акуленко В. Л. Історія зарубіжної літератури середніх віків та доби Відродження. Навч. посібник. —К: Центр учбової літератури, 2007— 248 ст.
  19. A Companion to the Works of Hartmann Von Aue bu Francis G. Gentry 24ст
  20. Key Figures in Medieval Europe: An Encyclopedia by Richard K. Emmerson 301 ст.
  21. Harding, G. E., von Aue, H., Tobin, F. J., Vivian, K., & Lawson, R. H. (2001). Arthurian Romances, Tales and Lyric Poetry: The Complete Works of Hartmann von Aue. 30 ст.
  22. Iweinlieder (etwa 1200)
  23. Гартман Фон Ауе. Поезія (Переклад Леоніда Первомайського)
  24. Хоменко, Тетяна. "Реформування орфографії німецької мови." Науковi записки. Серія: Філологічні науки.–Кіровоград: РВВКДПУ ім. В. Винниченка (2010): 146.
  25. Лисейко, Л. В. "Нормування німецької мови періоду середньовіччя." Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу 216, Вип. 204 (2013): 59ст.
  26. Arthurian Writers: A Biographical Encyclopedia by Laura C. Lambdin,Robert T. Lambdin 67 ст.
  27. Key Figures in Medieval Europe: An Encyclopedia by Richard K. Emmerson 302 ст.
  28. Encyclopedia of German Literature by Matthias Konzett 409 ст.
  29. Оксана Бондар, Наталія Косило "Сюжет про Бідного Генріха у творчій рецепції Івана Франка та Генрі Лонґфелло 106 ст.
  30. Tag- und Jahreshefte, 1811, pp. 72 f.
  31. Манн. Т. Избранник. Новеллы. Статьи. ОЛМА-ПРЕСС. 2004. 535 ст.
  32. von Aue (Writer)

Джерела

  • Качуровський, І. (2005). Ґенерика і архітектоніка. К.: Вид. дім “Києво-Могилянської академії, 382, 3.
  • Давиденко Г. Й., Акуленко В. Л. Історія зарубіжної літератури середніх віків та доби Відродження. Навч. посібник. —К: Центр учбової літератури, 2007—248.
  • Література західноєвропейського Середньовіччя: навч. посібник / під ред. Н.О.Висоцької (Вінниця, 2003)
  • Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 4, с. 275 – 294.
  • Боднар, Оксана, and Наталія Косило. "Сюжет про бідного Генріха у творчій рецепції Івана Франка та Генрі Лонґфелло." (2011).
  • Хоменко, Т. (2010). Реформування орфографії німецької мови. Науковi записки. Серія: Філологічні науки.–Кіровоград: РВВКДПУ ім. В. Винниченка, 145-149.
  • Лисейко, Л. В. "Нормування німецької мови періоду середньовіччя." Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу 216, Вип. 204 (2013): 58-62.
  • Федорак, Назар. "Іван Франко-інтерпретатор середньовічного лицарського роману." Записки Наукового товариства імені Шевченка.—Том CCХL. Праці Філологічної секції.—Львів (2005): 153-158.
  • Harding, G. E., von Aue, H., Tobin, F. J., Vivian, K., & Lawson, R. H. (2001). Arthurian Romances, Tales and Lyric Poetry: The Complete Works of Hartmann von Aue.
  • Dictionary of Literary Biography, Volume 138: German Writers and Works of the High Middle Ages: 1170-1280, edited by James Hardin and Will Hasty, Gale, 1994.
  • Morgan, Bayard Q., and Clair Hayden Bell. "Peasant Life in Old German Epics. Meier Helmbrecht and Der Arme Heinrich Translated from the Middle High German of the Thirteenth Century." (1932): 590-593.
  • Lambdin, Laura, and Robert Thomas Lambdin, eds. Arthurian Writers: A Biographical Encyclopedia: A Biographical Encyclopedia. ABC-CLIO, 2007.
  • Emmerson, Richard Kenneth, and Sandra Clayton-Emmerson. Key figures in medieval Europe: an encyclopedia. Taylor & Francis, 2006.
  • Lacy, Norris J., et al. The New Arthurian Encyclopedia: New Edition. Routledge, 2013.
  • Jeep, John M. Medieval Germany: an encyclopedia. Vol. 6. Psychology Press, 2001.
  • Konzett, Matthias. Encyclopedia of German literature. Routledge, 2015.

Посилання