Главная страница

Ганс Філіпп
Hans Philipp
Hans Philipp German Luftwaffe fighter ace.jpg
Прізвисько «Фіпс»
Народження 17 березня 1917(1917-03-17)
Німецька імперія Майсен, Саксонія
Смерть 8 жовтня 1943(1943-10-08) (26 років)
Третій Рейх поблизу Іттербека, Везер-Емс
загиблий у бою
Поховання Німеччина кладовище Трінітатіс, Майсен, Саксонія
52°31′44″ пн. ш. 06°43′08″ сх. д. / 52.52889° пн. ш. 6.71889° сх. д. / 52.52889; 6.71889Координати: 52°31′44″ пн. ш. 06°43′08″ сх. д. / 52.52889° пн. ш. 6.71889° сх. д. / 52.52889; 6.71889
Громадянство Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ винищувальна авіація
Роки служби 19361943
Звання Luftwaffe epaulette Oberstleutnant.svg оберст-лейтенант
Формування JG 76, JG 54, JG 1
Командування 4./JG 54, I./JG 54, JG 1
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Кавалер ордену Корони короля Звонимира ІІ-ступеня з мечами
Медаль «За Атлантичний вал»
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач Почесний Кубок Люфтваффе
Авіаційна планка Люфтваффе для денних винищувачів у золоті Авіаційна планка Люфтваффе для денних винищувачів у сріблі Авіаційна планка Люфтваффе для денних винищувачів у бронзі

Ганс Філіпп (нім. Hans Philipp; нар. 17 березня 1917, Майсен — пом. 8 жовтня 1943, поблизу Іттербека) — німецький військовий льотчик-ас за часів Третього Рейху. Протягом Другої світової війни здійснив більше за 500 бойових вильотів, здобувши 206 перемог у повітрі, у переважній більшості на Східному, а також 29 на Західному фронтах. Став другим після Г.Графа асом у світовій історії авіації, хто збив 200 літаків противника в повітряних боях. Оберст-лейтенант (1943) Люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1942).

8 жовтня 1943 загинув у повітряному бою за американським льотчиком P-47 «Тандерболт» Робертом Джонсоном[en]; на малій висоті спробував стрибнути з парашутом, але через відмову купола розбився.

Біографія

Родина та дитинство

Йоханнес Ганс Фріц Філіпп народився 17 березня 1917 року о 22:45 на вулиці графа Густава,5 у місті Майсен у саксонському королівстві Німецької імперії. Його мати, Альма Філіпп не була заміжньою жінкою й познайомилася з батьком Ганса, Леопольдом Гушюрстом під час її роботи у шпиталі Майсена. Л.Гушюрст напередодні світової війни здобув медичну освіту у таких відомих медичних закладах, як університети Ерлангена-Нюрнберга (1912-14) та Фрайбурга (1914-16), й з 1916 року служив доктором у дивізіоні важкої артилерії німецької імперської армії на Західному та Східному фронтах. У квітні 1920 року він здобув ступень доктора медицини в галузі рентгенології й незабаром відкрив власну практику в Плауені. Однак, його соціальний статус доктора на той час не дозволяв йому відкрито визнати свої стосунки з незаміжньою жінкою, хоча й матері його власного сина[1].

Військова кар'єра

Мати Філіппа, яка так ніколи й не вийшла заміж, була восьмою дитиною у відносно бідній родині. Батько був водієм та працював у будівельному бізнесі. Через постійні проблеми з фінансами, уся родина жила дуже скрутно й усвідомлювала, якою важкою працею здобуваються гроші. Для підтримки сім'ї, Альма працювала бухгалтером і клерком. До 1933 року батько Ганса виплачував щомісячно аліменти у сумі 35 рейхсмарок. 29 липня 1917 Філіп був хрещений, прийнявши ім'я Йоханнес Фріц, і отримав конфірмацію у 1931 році[2].

У 1924 році 7-річний Ганс поступив до 4-ої початкової школи (нім. 4. Volksschule) рідного міста, де відразу зарекомендував себе відмінним й старанним учнем. Його мати, відмінно усвідомлюючи роль освіти у майбутньому сина, наполегливо працювала, намагаючись забезпечити усе, щоб оплатити подальше навчання Ганса у гімназії. Завдяки її старанням через 3 роки син був прийнятий до місцевої гімназії для продовження навчання й здобуття середнього рівня освіти. Постійно зіштовхуючись з проблемами фінансування навчання сина, Альма Філіпп зверталася до міської ради Майсена з проханням дозволити їй тимчасово не сплачувати шкільні збори за освіту[3]. Неодмінні скрутні умови життя, намагання заощаджувати кожний пфеніг, сильно вплинули й сформували характер Ганса: самостійність, старанність, твердість у досягненні наміченої цілі, подолання будь-яких труднощів.

З раннього дитинства Ганс Філіпп залучався до різнорідних спортивних ігор та змагань, що влаштовувалися Християнською організацією юнаків (нім. Christlicher Verein Junger Männer CVJM), й брав найактивнішу участь у таких спортивних дисциплінах, як-то піший туризм, велосипедний спорт, лижі, водні види спорту. У 1930 році він вступив до Гітлерюгенду й за свої успіхи незабаром отримав почесний знак члена цієї організації. В лавах цій організації молодий юнак швидко пройшов курс підготовки пілотів планерів й отримав права категорії «A» і «B», ставши лідером міського відділення планеристів.

У березні 1935 Німеччина відмовилась від грабіжних умов Версальського договору й Гітлер офіційно оголосив про створення власних військово-повітряних сил країни. Під впливом цій речі, 18-річний Ганс запалав бажанням стати справжнім бойовим пілотом Люфтваффе. 31 березня 1935 він закінчив середню школу й 6 вересня 1935 Ганс успішно склав іспити на курси підготовки пілотів, повітряних спостерігачів, авіаційних механіків та радіо операторів у Дрездені.

Військова кар'єра

По завершенню навчання у середній школі, Ганс Філіпп, як громадянин Третього Рейху, мав пройти обов'язковий 6-ти місячний курс служби при Імперській службі праці. 2 січня 1936 він поступив до табору 5/150 у саксонському місті Різа. Однак, у зв'язку з тим, що він прийняв рішення приєднатися до Вермахту, молодик був звільнений раніше й з 6 квітня був зарахований фанен-юнкером до 2-ої Бойової повітряної школи (нім. Luftkriegsschule 2) у Гатові поблизу Берліна. Разом з ним навчалися такі відомі майбутні пілоти ВПС Німеччини, як Вернер Баумбах, що став пілотом бомбардувальника, та Гельмут Лент, один з найзнаменитіших нічних винищувачів Люфтваффе.

Філіпп був зарахований до 4-ої роти курсантів школи, яку закінчив 31 серпня 1937 й за результатами успішної здачі іспитів, отримав «Знак пілота». 1 січня 1938 Гансу Філіппу було присвоєне перше офіцерське звання лейтенант.

На випуску його командир проводив його словами: «Я проводжаю Вас з великою тривогою за Вашу власну кар'єру, але з ще більшою турботою про наші повітряні сили в цілому» — з натяком на те, що його просування по службі перебувало у небезпеці через негативне ставлення Ганса до одноманітної та нудної системи підготовки пілотів.

1 березня 1938 лейтенант Філіпп отримав призначення до І-ої групи 253-ої бомбардувальної ескадри (I./KG 253), однак молодий офіцер був незадоволений таким призначенням й вже 1 травня він добився переводу до льотної школи винищувачів у Вернойхені, де командиром був оберст Теодор Остеркамп. З наростанням інтенсивністю підготовки Люфтваффе до світової війни, зокрема з аншлюсом Австрії Третім Рейхом, розпочався процес злиття військово-повітряних сил обох країни та їх поступове збільшення. У контексті такого процесу, вже 1 липня 1938 Г.Філіпп отримав призначення до І-ої групи 138-ої винищувальної ескадри, що дислокувалася на Віденському аеродромі. Тут він пройшов курс перепідготовки з біплана He 51 на найсучасніший німецький винищувач Bf 109. Незабаром, молодий офіцер пішов у відпустку й відправився мандрувати до Італії автомобілем DKW Meisterklasse, де у Південному Тіролі зустрів свою майбутню наречену, Катарину Еггер.

1 травня 1939 його авіаційний підрозділ був трансформований на I./Jagdgeschwader 76 (I./JG 76)[4].

Кампанії у Польщі та на Заході

З початком німецького вторгнення до Польщі, винищувальна ескадра Г.Філіппа активно залучалася до виконання завдань з прикриття літаків бомбардувальної та штурмової авіації, а також з опанування повітряного простору над територією Другої Річі Посполитої. Першу свою перемогу, Філіпп здобув уже 5 вересня, без жодного пострілу. У сутичці з польським літаком PZL P.24 поблизу Радомсько, німецький офіцер провів гострий маневр й вийшов на вигідну позицію для відкриття вогню, однак у цей момент польський льотчик вистрибнув з парашутом з борта літака, так й не вступивши з ним у бій. З усім тим, ця перемога була залічена на рахунок лейтенанта Філіппа й 10 жовтня 1939 він отримав свою першу нагороду — Залізний хрест 2-го ступеня[4].

Згодом його авіагрупа була передислокована на Західний фронт, де у боях з французькими ВПС наприкінці листопада Г.Філіпп втратив свого веденого.

10 травня 1940 року Гітлер розпочав реалізацію плану «Гельб» — вторгнення Вермахту до Франції та Нижніх країн. З першого дня, група лейтенанта Г.Філіппа брала участь у повітряних боях над Францією й офіцер записав на свій рахунок 4 перемоги, за що 31 травня отримав наступний Залізний хрест — 1-го ступеня. Наступного дня він був підвищений в обер-лейтенанти й став командиром «штаффеля». У битві за Дюнкерк його ескадрилья супроводжувала німецькі бомбардувальники, що атакували британські експедиційні сили, обложені поблизу міста та такі, що намагалися евакуюватися морем до Британських островів. З 3 червня група перемістилася до аеродрому поблизу Парижу, а з підписанням Францією капітуляції у Комп'єні, 22 червня I./JG 76 передислокувалася до Ейндховена та Схіпгол для організації прикриття з повітря окупованої Голландії.

6 липня 1940 група I./JG 76 була перейменована на ІІ-гу групу 54-ої винищувальної ескадри (II./JG 54) й перекинута до Кампані, південніше Кале. У складі групи обер-лейтенант Г.Філіпп служив командиром 4-ої ескадрильї своєї ескадри[5].

12 липня 1940 року розпочалася довготривала та кровопролитна битва за Британію. 1 серпня Гітлер видав директиву фюрера № 17 (нім. Weisung Nr. 17), метою якої визначалося розгром та знищення британських Королівських ВПС, досягнення повного панування в повітрі та забезпечення передумов для успішного проведення операції «Зеєлове». 7 серпня 1940 бої над Британією досягли свого клімаксу, коли німці влаштували операцію «День орла». Бої набували усе більшого розпалу, практично вдень та вночі німецькі та британські льотчики билися у небі над Англією. З 7 вересня, німецькі ВПС, не досягши визначеної цілі, розпочали масовані бомбардування британських міст, в особливості Лондон. Особисто Г.Філіпп здійснив 130 бойових вильотів, здобувши декілька нових перемог.

27 вересня за 15-у перемогу у повітряних боях він був нагороджений Почесним кубком Люфтваффе, 20 жовтня за 20 перемогу у небі Британії, обер-лейтенант Г.Філіпп удостоївся Лицарського хреста Залізного хреста, ставши другим пілотом, після гауптмана Дітріха Храбака, в 54-ій винищувальній ескадрі, що отримав найвищу відзнаку[6][7].

Спроба німецького Люфтваффе розгромити британські ВПС та примусити жителів острову капітулювати закінчилася провалом. Німці зазнали величезних втрат у військовій техніці й, що головне, значні втрати в особовому складі пілотів бойових літаків. 3 грудня II./JG 54 була відведена з фронту боротьби й відправлена до Дельменгорста на відновлення боєздатності. Більшість заслужених льотчиків відбула у відпустку на славетні австрійські гірські курорти Кіцбюеля. Ганс Філіпп поїхав на відпочинок до дому й відвідав власну школу, де виступав перед школярами, оповідаючи про свої будні бойового пілота-винищувача.

15 січня 1941 його частина повернулася на Західний фронт до Ле-Мана у Сарті, на південному заході від Парижа, де перейняла на себе захист повітряного простору над Нормандією. У Франції німецькі льотчики стояли до березня 1941, коли 29 числа їх терміново перекинули до Граца, де вони приступили до підготовки до вторгнення в Югославію[8].

6 квітня 1941 розпочалась операція «Ауфмарш 25» — вторгнення німецького Вермахту до Югославії, й основний кістяк 54-ої винищувальної ескадри (командування, II-а та III-я групи) вступив у небі над Белградом у битву. Німецькі літаки билися проти своїх побратимів — німецьких винищувачів Bf 109, що перебували на озброєнні Королівських ВПС Югославії. На власному рахунку Г.Філіппа з'явилося два збитих югославських «мессершмітта», які він знищив, супроводжуючи пікіруючі бомбардувальники «Stuka» на другий день операції, здобувши тим самим 25 перемог у боях[9].

17 квітня після швидкого розгрому Королівської армії Югославії та її капітуляції, авіаційна частина обер-лейтенанта Г.Філіппа перемістилася на аеродром Земун поблизу Белграда. 3 травня 54-а винищувальна ескадра переозброїлася з Bf 109-E на найсучасніші Bf 109-F. У процесі переоснащення авіаційне формування було передислоковане на військові бази Стольп-Рейтц у Східній Померанії, де негайно розпочали освоєння нової техніки та підготовку до війни з Радянським Союзом.

Німецько-радянська війна

22 червня о 03:05 120 літаків винищувальної ескадри Г.Філіппа з початком операції «Барбаросса» перетнули радянський кордон й вступили у сутичку з радянськими льотчиками. У боях з ними німецький ас швидко підвищив свій рахунок, вже першого дня у небі над Каунасом він збив радянський швидкісний бомбардувальник СБ-2. 7 липня він був вперше відмічений у радіо репортажі Вермахтберіхті, вперше з 5 разів, коли він особисто відзначався[8][10].

30 липня за один день у боях з винищувачами радянських ВПС Г.Філіпп збив 6 літаків І-16[11].

Німецькі авіаційні техніки JG 54 проводять технічний огляд винищувача Me 109F. Ленінградська оборонна операція. Серпень 1941

На 24 серпня 1941 обер-лейтенант Г.Філіпп мав уже 62 збитих ворожих літаки, за що був удостоєний вищої нагороди німецького Рейху — Лицарського хреста з дубовим листям[12]. Він став 33-м кавалером цієї нагороди у Вермахті. 27 серпня фюрер особисто вручив йому цю почесну нагороду у ставці Гітлера у Вольфшанце в Растенбурзі[13].

14 лютого 1942 у боях з пілотами ВПС Червоної армії зник безвісти командир I./JG 54, гауптман Франц Еккерле, й Г.Філіпп, що на той час збив уже 77 літаків супротивника[14], 22 березня був призначений командиром винищувальної групи[15].

23 лютого 1942, на день Червоної армії німецький ас збив літак P-39 «Аерокобра» лейтенанта Михайло Шаталкіна, льотчика 158-го винищувального полку радянських ВПС. Це була 82-а перемога Ганса Філіппа[16].

За збиті 12 березня 1942 року 86-й та 87-й винищувачі супротивника І-180, Ганс Філіпп став 8-м нагородженим Лицарським хрестом Залізного хреста з дубовим листям та мечами, який 5 квітня йому знову особисто вручив Гітлер у своєму бункерові у Вольфшанце[17]. 31 березня обер-лейтенант став четвертим асом-винищувачем Люфтваффе, що здобув 100 перемог у повітрі[18].

Після нетривалого відпочинку у відпустці, офіцер повернувся на Східний фронт до своєї частини, яка на той час билася під Ленінградом. 6 червня 1942 пілот збив відразу 3 літаки радянських ВПС, здобувши таким чином 101-102-у перемоги, за що був відзначений у випуску Вермахтберіхті 7 числа. 3-я здогадка про нього була вже 27 червня за бій 26 числа, коли він знищив у повітрі ще 3 літаки, один штурмовик Іл-2 та 2 ЛаГГ-3.

29 червня 1942 Г.Філіпп нагороджений Золотим німецьким хрестом[19]. За спільну працю з льотчиками хорватського легіону 15 вересня 1942 він отримав хорватський орден Корони Звонимира 2 класу з мечами.

14 січня 1943 рахунок пілота налічував 150 повітряних перемог. У лютому його група переозброювалася на новітні Fw 190, й після проходження курсу перепідготовки на цей винищувач, уся група повернулася на Східний фронт. 17 березня 1943 на свій 26-й день народження Ганс Філіпп збив 4 радянських літаки ЛаГГ-3, перетнувши загальну чисельність перемог за 200 й вчетверте згаданий у Вермахтберіхті. Він став другим пілотом після Германа Графа, хто досяг таких успіхів у повітряних боях, й вважався найуспішнішим винищувачем Люфтваффе на той час[19].

На захисті Рейху

У квітні 1943 отримав призначення на посаду командира 1-ої винищувальної ескадри Люфтваффе, що виконувала завдання із захисту повітряного простору Німеччини. Ескадра мала найважливішу задачу прикриття важливих об'єктів, заводів, транспортних вузлів, міст та інших цілей на території північної Німеччини від бомбардування 8-ої американської повітряної армії[20].

2 травня 1943 Філіпп збив свій перший літак на заході з 1940 року, який став його 204-ю перемогою, а 18 травня він здобув 205 перемогу, але незабаром вибув зі строю через запалення апендиксу. Операцію та курс лікування він проходив у рідному місті Майсен[21].

1 жовтня 1943 Ганс Філіпп отримав військове звання оберст-лейтенанта.

4 жовтня 1943 рейхсмаршал Герман Герінг видав наказ своїм пілотам, що протистояли англо-американським повітряним армадам бомбардувальників у небі Рейху, у якому пафосно вказав:

1. Метеорологічні умови не можуть служити перешкодою для ведення боротьби.

2. Кожен льотчик, який повертається без ознак участі в бою або НЕ здобуває перемогу, підлягає військовому трибуналу.

3. Пілот, що витратив боєкомплект або отримав пошкодження своєї зброї, мусить йти на таран ворожого бомбардувальника.

На що Ганс Філіпп відповів: «Наскільки я зможу, я категорично відмовляюся дотримуватися цих порад! Я сам знаю, що я маю робити!»[20]

Американський льотчик P-47 «Тандерболт» Роберт Джонсон, що ймовірно збив літак Г.Філіппа

Останній бій

8 жовтня 1943, американська 8-а повітряна армія організувала черговий масований наліт 156 бомбардувальниками, у супроводі більш ніж 250 винищувачів «Тандерболт» на німецькі міста Бремен та Вегесак.

Злетівши назустріч ворогу, німецькі льотчики вступили у сутичку з зверхніми силами американців. Група винищувачів Fw 190 A-6 оберст-лейтенанта Г.Філіппа зчепилася з 56-ою винищувальною групою американських ВПС, намагаючись прорватися крізь заслін винищувачів до важких бомбардувальників. У небі стялося багато поодиноких літаків, Г.Філіппу вдалося у цьому бою поблизу Нойенгауса Філіп збити один літак. Потім від нього було отримане останнє радіоповідомлення своєму веденому: «Рейнгардт, атакуй!». Фельдфебель Рейнгардт в той день був останнім, хто бачив літак командира, який зник у хмарі. У тому бою Рейнгардт сам був підбитий, але зумів здійснити успішну аварійну посадку. Увечері він дізнався, що його ведучий загинув. Вважається, що командир 1-ої винищувальної ескадри оберст-лейтенант Г.Філіпп був збитий американським винищувачем Робертом С. Джонсоном, встиг вистрибнути з Fw 190 A-6, що падав, але його парашут не відкрився[22].

З рапорту фельдфебеля Рейнгардта від 10 жовтня 1943 відомо, що він разом з командиром Г. Філіппом, злетіли о 14:11 на перехоплення ворожих бомбардувальників, що прямували на Бремен. О 15:12 спостерігачі помітили близько 30 важких бомбардувальників «Літаюча фортеця» на південному заході від міста, що відбомбилися й поверталися до Англії. Командир дав команду атакувати з ходу, й сам вийшовши справа на мінімальну відстань, відкрив вогонь по найближчому бомбардувальнику, який спалахнув та рухнув на землю о 15:32. Далі, оберст-лейтенант ринувся в атаку з лівого флангу формування противника, однак потрапив під вогонь заднього кулемета B-17. «Фокке-Вульф» Філіппа занурився вниз, й Рейнгардт по радіо запросив ведучого, що трапилось. У відповідь Г.Філіпп дав команду, «Рейнгардт, атакуй!», й хоча ведений намагався відстежити політ командира, його літак зник у хмарі[23].

Пізніше, при розслідуванні обставин його загибелі, з'ясували, що ймовірно, льотчик намагався дотягнути на пошкодженому винищувачі до свого аеродрому, однак від пошкоджень отриманих від вогню «Тандерболту», приблизно о 15:45 літак став некерованим й командиром Г. Філіпп вистрибнув з нього з парашутом на низькій висоті між Гарденбергом та Іттербеком (52°31′44″ пн. ш. 06°43′08″ сх. д. / 52.52889° пн. ш. 6.71889° сх. д. / 52.52889; 6.71889).[24]. Парашут не розкрився, й падіння з висоти 50 метрів спричинило тілесні травми, несумісні з життям. Наступного дня його тіло було знайдене й доставлено до польового шпиталю Райне. Посмертне обслідування виявило значні ураження тіла, переломи, глибокі рани й інші пошкодження, зокрема масивні опіки, у тому числі й обличчя[25].

10 жовтня 1943 тіло загиблого Ганса Філіппа було доставлене потягом з Райне до Майсена. 12 числа Вермахтберіхт оголосив про його загибель. 14 жовтня сталося урочисте поховання за участю представників військового, цивільного та партійного керівництва. На похоронах особисто був присутній генерал-полковник Альфред Келлер[26].

7 травня 1973 поруч з могилою сина була похована його мати, Альма Філіпп[27].

Нагороди оберст-лейтенанта Ганса Філіппа

Див. також

Примітки

  1. Steinecke 2012, p. 1.
  2. Steinecke 2012, pp. 3, 5.
  3. Steinecke 2012, p. 4.
  4. а б Steinecke 2012, p. 13.
  5. Steinecke 2012, p. 15.
  6. Steinecke 2012, p. 17.
  7. Fellgiebel 2000, p. 236.
  8. а б Steinecke 2012, p. 21.
  9. Weal 2001, p. 39.
  10. Bergström and Mikhailov 2000, p. 78.
  11. VICTOIRES
  12. Bergström and Mikhailov 2000, p. 138.
  13. Steinecke 2012, pp. 21-22.
  14. Bergström and Mikhailov 2001, p. 67.
  15. Steinecke 2012, p. 23.
  16. Bergström and Mikhailov 2001, p. 68.
  17. Bergström and Mikhailov 2001, p. 94.
  18. Steinecke 2012, pp. 24-25.
  19. а б Steinecke 2012, p. 28.
  20. а б Mombeek 1992, p. 184.
  21. Steinecke 2012, p. 30.
  22. Mombeek 1992, pp. 185, 200.
  23. Steinecke 2012, p. 36.
  24. Steinecke 2012, p. 34.
  25. Steinecke 2012, pp. 34, 35.
  26. Steinecke 2012, pp. 38, 43.
  27. Steinecke 2012, p. 44.
  28. DECORATIONS
  29. Hans Philipp

Література

  • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5
  • Bergström, Christer; Mikhailov, Andrey (2001). Black Cross / Red Star Air War Over the Eastern Front, Volume II, Resurgence January–June 1942. Pacifica, California: Pacifica Military History. ISBN 978-0-935553-51-2. 
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtsteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939 – 1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 978-3-87341-065-7. (англ.)
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Steinecke, Gerhard (2012). Ritterkreuzträger Profile Nr. 11 Hans Philipp — Einer von Vielen. UNITEC-Medienvertrieb. B008AIT9Z6. (нім.)
  • Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — Эксмо, Яуза, 2005. — 739 с. — (III рейх. Уникальная энциклопедия) — ISBN 5-699-13768-8. (рос.)

Посилання

Відео