Главная страница

Морській бій між USS Constellation і La Vengeance
Квазівійна
ConstellationVengeance.jpg
Дата: 1—2 лютого 1800 року
Місце: біля Сент-Кіттс, Навітряні острови
Результат: серйозні пошкодження суден, «La Vengeance» вдалося втекти
Сторони
США Сполучені Штати Америки Франція Французька республіка
Командувачі
США Томас Тракстон Франція Франсуа Марі Піто
Військові сили
1 фрегат 1 фрегат
Втрати
1 пошкоджений фрегат
15 загиблих
25 поранених
1 пошкоджений фрегат
28 загиблих
40 поранених
Бій USS Constellation з La Vengeance. Карта розташування: Кариби
Бій USS Constellation з La Vengeance
Координати початку битви[1]

Бій USS Constellation з La Vengeance — морський бій, що відбувся 1 лютого 1800 року поблизу островів Сент-Кіттс у Карибському морі, між фрегатом військово-морських сил США «USS Constellation»[en] та фрегатом військово-морських сил Франції «La Vengeance»[en] в рамках неоголошеної війни на морі між Сполученими Штатами Америки та Французькою Республікою. В результаті бою американський корабель завдав серйозних пошкоджень французькому, останньому вдалося втекти.

Наприкінці XVIII століття французький флот, який повністю патрулював все атлантичне узбережжя США, завдавав збитки американському торговому судноплавству. Збільшення грабежів вимагало термінового відродження військово-морського флоту Сполучених Штатів, який до початку XIX століття вже налічував близько 25 суден. Патрулюючи південне узбережжя США від французьких атак, комодор Томас Тракстон привів ескадру до Малих Антильских островів. Дізнавшись про наявність у даному регіоні регулярних французьких військово-морських сил, Тракстон на флагманському кораблі «USS Constellation» попрямував до берегів Гваделупи. 1 лютого 1800 року, наближаючись до французької колонії, «USS Constellation» зустрівся з французьким фрегатом «La Vengeance». Його капітан, Франсуа Марі Піто, спробував ухилитися від морського бою, але йому це не вдалося, і він був втягнутий у важкий бій з Тракстоном. Хоча французи двічі капітулювали, Тракстон не зміг захопити «La Vengeance». Зрештою Піто вдалося втекти на Кюрасао, отримавши серйозні пошкодження судна. Американський корабель попрямував на Ямайку для ремонту.

Передісторія

У 1800 році неоголошена війна на морі між Сполученими Штатами Америки та Французькою Республікою, так звана Квазівійна, була в самому розпалі. Основні дії проводилися у водах американського континенту військово-морським флотом США проти французьких каперів, що знищували торговельне судноплавство в даному регіоні. Чотири ескадри ВМФ США дислокувалися в Карибському басейні для запобігання атак на торгові судна.

Ескадрі під командуванням комодора Томаса Тракстона було доручено патрулювання Малих Антильських островів. До 19 січня 1800 року до складу ескадри Тракстона входили чотири фрегати, три шхуни, а також один «Мановар»[2]. 21 січня комодор Тракстон прибув на Сент-Крістофер, острів в архіпелазі Навітряні острови, який розташований в східній частині Малих Антильських островів, і прийняв командування патрулюванням[3]. Біля Сент-Крістофера Тракстон розосередив свою ескадру, призначивши кожному кораблю свій маршрут патрулювання. Сам же комодор на флагмані «USS Constellation» 30 січня 1800 року попрямував до берегів Гваделупи, маючи намір перехопити французів[4]. Пізніше в своїй доповіді він писав[5]:

Я зробив все, що було в моїх силах, аби в найкоротші терміни вивести ескадру, а також власний корабель в море. Капітани інших суден отримали окремі накази з патрулювання. … 30-го я покинув Сент-Крістофер на «USS Constellation», відмінно підготовленому для плавання, і попрямував на патрулювання своєї ділянки, де за повідомленнями мав з'явитися дуже великий і важкий фрегат з п'ятдесятьма гарматами на борту
Оригінальний текст (англ.)
I made every exertion in my power to get the squadron as well as my own ship to sea in the shortest time possible; and gave all the commanders of the different vessels orders to cruise separately in certain situations. ... On the 30th I left St. Christopher's with the Constellation in excellent trim for sailing and stood to windward in order to occupy the station I had allotted for myself, before the road of the enemy at Guadaloupe, where I was informed a very large and heavy frigate of upwards of fifty guns was then lying

Крім численних каперів, французькі військово-морські сили в районі островів були представлені фрегатом «La Vengeance» під командуванням Франсуа Марі Піто і корветом «La Berceau» Луї Сенеша. Обидва судна прибули в Гваделупу 10 грудня 1799 року, супроводжуючи нового голову французької колонії[6]. Піто на «La Vengeance» відплив з Бас-Тера до Франції[7].

Сили сторін

На той момент на борту американського фрегата було 38 гармат, незважаючи на те, що за офіційними даними військово-морських сил США повинно було бути 36. Раніше озброєння «USS Constellation» складалося з 24-фунтових гармат. Однак бій «USS Constellation» з «L Insurgente» 9 лютого 1799 року показав їх неефективність, в результаті чого озброєння корабля було модернізовано: тепер воно складалося з двадцяти восьми 18—фунтових гармат і десяти 24-фунтових карронад[8]. Тракстон і його команда були досвідченими моряками, добре підготовленими до бою. Французи, навпаки, були не готові до сутичок. Фрегат Піто перевозив великий вантаж золота, а також 36 американських військовополонених і 80 пасажирів, двоє з яких були генералами. За таких обставин Піто прагнув всіма можливими способами уникати конфліктів[7][9], незважаючи на значне озброєння. На борту фрегата «La Vengeance» в той час було вісім 42—фунтових карронад, двадцять вісім 18-фунтових і шістнадцять 12—фунтових гармат[10]. У разі абордажу французи також мали явну перевагу: команда «USS Constellation» складалася з 310 осіб, у той час як французького судна — з 380[9][11][12].

Битва

Бій «USS Constellation» з «La Vengeance»

1 лютого 1800 року в 19:00 екіпаж Тракстона помітив фрегат, що йшов під британським прапором у двох лігах від рейду Бас-Тера. Щоб налагодити контакт з фрегатом, Тракстон також наказав йти під британськими кольорами. Піто помітив американський корабель в 19:45. Припускаючи, що судно переслідує його, він спробував уникнути конфлікту і змінив курс, щоб пливти за вітром, а не на північ, як передбачалося[7]. Для збільшення швидкості французи навіть поставили додаткові вітрила. Помітивши таку поведінку невпізнаного фрегата, Тракстон прийшов до висновку, що зіткнувся з французьким військовим кораблем, і розпочав переслідування супротивника. О 20:00 він прибрав британські кольори і підняв американський прапор. Наздогнавши французів, Тракстон запропонував їм капітулювати[9].

У цей момент кормові гармати Піто відкрили вогонь по американському фрегату та зав'язався бій. Щоб перевага американців в швидкості не була настільки значною, «La Vengeance» змінив курс на південно-східний, на якому вітер надавав їм перевагу. Маневруючи, Піто зміг направити гармати свого корабля на такелаж «USS Constellation». Американський фрегат не відкривав вогонь у відповідь, поки не опинився з навітряного боку від французького. Отримавши таку перевагу, він виконав подвійний залп в лівий борт «La Vengeance»[13]. Рухаючись пліч-о-пліч, обидва фрегата продовжували битву протягом двох з половиною годин, в той час як Тракстон безуспішно намагався розвернути свій корабель, аби дати залп вздовж французького судна. Так як французи в основному намагалися атакувати снасті супротивника, то в якийсь момент їм вдалося пошкодити вітрила передньої щогли, і американський фрегат втратив маневреність[9].

Коли в 22:45 два фрегата зблизилися, моряки з «La Vengeance» були готові брати американське судно на абордаж. Проте ця спроба була припинена картечними залпами з борту «USS Constellation», в той час як американські морські піхотинці стріляли з мушкетів і кидали гранати. Коли французьке судно відійшло, між ними продовжився гарматний поєдинок, який тривав до 2:00 2 лютого 1800 року, поки французи не капітулювали вдруге. Раніше Піто вже намагався капітулювати, але американці не помітили цього через темряву[13]. Тракстон наблизився до переможеного супротивника, плануючи забрати ворожий корабель як трофей. Однак в 3:00 грот-щогла американського фрегата впала за борт, вбивши кількох моряків. Піто скористався ситуацією і зник у темряві[9].

Наслідки

Зворотна сторона Золотої медалі Конгресу Тракстона

Обидва фрегата були сильно пошкоджені. Їх стан був настільки поганий, що кожен капітан думав, що в бою він переміг. Велика частина оснащення «La Vengeance» була пошкоджена; тільки нижня фок-щогла, нижня бізань-щогла і бушприт залишилися цілими. Піто взяв курс на Кюрасао і був змушений витягти своє судно на берег, щоб запобігти його затопленню. Кількість постраждалих французів не є однозначною: офіційні французькі джерела повідомляли про 28 загиблих і 40 поранених, в той час як із записів на Кюрасао випливало, що французький фрегат втратив 160 осіб[8]. На Кюрасао Піто чекали подальші неприємності. Фрегат був виведений з ладу на декілька місяців через складні стосунки з місцевими голландськими чиновниками. Пізніше французька експедиція доставила необхідні для ремонту матеріали. Коли взамін Піто попросили допомогти атакувати острів, він відмовився і повернувся на Гваделупу[14].

Американський фрегат, який також отримав значні пошкодження, втратив 15 моряків убитими і мав 25 поранених, з яких 11 згодом померли. Корабель попрямував у Порт-Рояль на необхідний ремонт, який, однак, не був завершений через брак матеріалів[8][15]. «USS Constellation» покинув Ямайку через тиждень, коли була замінена грот-щогла. Супроводивши конвой з 14 торгових судів у США, Тракстон попрямував в Гемптон-Роудс для завершення ремонту. Тільки після повернення в Штати капітан дізнався, що «La Vengeance» не був потоплений[16]. Тракстон був визнаний героєм і отримав значну винагороду за свої дії. За бій з Піто Тракстон отримав золоту медаль Конгресу США[17].

Примітки

  1. з точністю 2 морські ліги, що дорівнює приблизно 11 км
  2. Palmer, 1987, с. 183
  3. Gardner, 1909, с. 162
  4. Palmer, 1987, с. 184
  5. Gardner, 1909, с. 162-163
  6. Palmer, 1987, с. 149
  7. а б в Palmer, 1987, с. 185
  8. а б в Palmer, 1987, с. 187
  9. а б в г д Toll, 2006, с. 132
  10. Palmer, 1987, с. 187-188
  11. Hill, 1903, с. 190
  12. Cooper, 1839, с. 306
  13. а б Palmer, 1987, с. 186
  14. Palmer, 1987, с. 196
  15. Gardner, 1909, с. 172
  16. Toll, 2006, с. 134
  17. Shaffner, 1864, с. 188

Література