Главная страница

Івлін Лінтотт
Evelyn Lintott Uniform.jpg
Народження 1 листопада 1883(1883-11-01)
Годалмінг[en], Велика Британія
Смерть 1 липня 1916(1916-07-01) (32 роки)
Сомма, Пікардія, Франція
Громадянство Велика Британія
Приналежність Велика Британія Велика Британія
Освіта Royal Grammar Schoold
Роки служби 1914—1916
Звання лейтенант
Формування 15-й батальйон Західно-Йоркширського полку
Війни / битви Перша світова війна
Синайсько-Палестинська кампанія
Битва на Соммі

Евелін Генрі Лінтотт (англ. Evelyn Henry Lintott; 1 листопада 1883, Годалмінг, Суррей, Велика Британія — 1 липня 1916, Сомма, Пікардія, Франція) — англійський учитель, футболіст і профспілковий діяч. Гравець національної і аматорської збірних Англії. Під час Першої світової війни — офіцер британської армії, учасник операції у Суецькому каналі і битви на Соммі.

Дитячі і юнацькі роки

Народився у родині Артура і Елеонори Лінтотт. Батько займався торгівлею свійської худоби. Евелін був другою дитиною з п'яти; старший брат Фредерік стане журналістом, буде працювати у газеті «Бредфорд Дейлі Телеграф». Мешкала сім'я у Фарнкомбі (Суррей). Навчався в гімназії короля Едуарда VI (Гілфорд).[1][2]

Футбольну кар'єру розпочав у сезоні 1899/1900 виступами за клуб «Вокінг» з ліги Західного Суррею. Спочатку виступав у нападі, але через дефіцит гравців середини поля перекваліфікувався у півзахисника[3]. 1905 року переїхав до міста Ексетер, адміністративного центру графства Девон і протягом двох років здобував педагогічну освіту у коледжі Святого Луки. У вихідні дні приїздив до Вокінга і продовжував захищати кольори місцевої футбольної команди.[1][2]

Південна ліга

В сезоні 1906/07 провів два матчі за клуб «Плімут Аргайл» з Південної футбольної ліги. 1907 року отримав посаду вчителя у лондонській школі Олдфілд-роуд. Паралельно продовжував грати у футбол. 7 вересня дебютував за «Квінз Парк Рейнджерс» у матчі проти «Нью-Бромптон». Столична команда впевнено провела сезон і стала переможцем Південної ліги[4]. Одним з партнерів Лінтотта був Фредерік Пентланд, майбутній тренер «Атлетіка» (Більбао) та декількох інших іспанських клубів.

Того року відбувся перший розіграш суперкубка[en], у якому «Квінз Парк Рейнджерс» грав проти клубу «Манчестер Юнайтед», чемпіона більш потужної Футбольної ліги. 27 квітня на «Стемфорд Бридж» була зафіксована нічия: на початку гри Френк Кеннон вивів лондонців уперед, а на 60-й хвилині рахунок зрівняв Біллі Мередіт. У другому матчі, який відбувся 29 серпня, «манкуніанці» здобули переконливу перемогу 4:0 (голи: Джиммі Тернбулл (3), Джордж Волл) і стали першими переможцями в історії цього турніру.[1]

Своєю грою Евелін Лінтотт зацікавив керівництво команди «Бредфорд Сіті». Клуб став переможцем другого дивізіону і намагався підсилити свій склад: вони запропонували «рейнджерам» 1000 фунтів стерлінгів. Столичний колектив знаходився у скрутному фінансовому стані і контракт за перехід Лінтотта мав істотно покращити становище. Але за тогочасними правилами колишній клуб міг отримати кошти лише за футболіста-професіонала. Шкільний учитель підписав професіональний контракт з КПР, лондонці отримали гроші, а він поїхав до Бредфорда.[2]

У збірних

Професійна ліга в Англії була створена 1888 року, але за клуби продовжували виступати аматори. Найбільш відомими серед них на початку 20-го століття були лікар-бактеріолог Дік Руз[en] і архітектор Вів'єн Вудворд[5][6][7]. 1906 року була створена аматорська збірна Англії, яка провела першу гру на стадіоні «Парк де Пренс» проти команди Франції 1-го листопада того ж року. Матч завершився перемогою гостей з рахунком 15:0, сім голів забив Стенлі Гарріс[en] («Корінтіан»[en]) і чотири — Вів'єн Вудворд («Тоттенгем»)[8].

Наступного року до виступів за аматорську збірну почав залучатися Евелін Лінтотт. У грудні зіграв у двох товариських матчах проти Ірландії і Нідерландів, а на весні 1908 року — ще три з командами Франції, Бельгії і Німеччини. Всі поєдинки завершилися перемогами із загальною різницею забитих і пропущених м'ячів 43:6. Влітку він підписав професіональний контракт з «Бредфорд Сіті» і вже не мав змоги захищати кольори цієї команди.[4]

15 лютого 1908 року вперше зіграв за національну збірну, яка на той час брала участь лише в домашньому чемпіонаті Великої Британії. У Белфасті команда Ірландії вдало захищалася і гості забезпечили собі перевагу лише в останні десять хвилин завдяки влучним пострілам Джорджа Гілсдона і Вів'єна Вудворда[9]. У другому турі Лінтотт персонально діяв проти лідера збірної Уельсу Біллі Мередіта і не дав тому зіграти у притаманній манері. Щоправда, головною причиною перемоги з рахунком 7:1 став струс мозку у голкіпера Діка Руза, який був змушений залишити поле у другій половині першого тайму[10]. За тогочасними футбольними правилами заміни не дозволялися і англійці до завершення матчу мали перевагу на одного гравця. 4-го квітня збірні Шотландії і Англії зіграли внічию на «Гемпден-Парку» і обидві команди стали переможцями 25-ї першості Великої Британії. На матчі були присутні більше 121 000 глядачів[11]. У червні відбулося перше турне національної збірної по континентальній Європі, але Лінтотт у ньому участі не брав.[12]

Чемпіонат-1908[en] Чемпіонат-1909[en]
М Команда І О М Команда І О
1 Англія Англія 3 5 1 Англія Англія 3 6
Шотландія Шотландія 3 5 2 Уельс Уельс 3 4
3 Saint Patrick's Saltire.svg Ірландія 3 2 3 Шотландія Шотландія 3 2
4 Уельс Уельс 3 0 4 Saint Patrick's Saltire.svg Ірландія 3 0

У турнірі 1909 року англійці здобули три перемоги і знову стали переможцями, а Лінтотт зіграв у двох матчах проти збірних Ірландії і Шотландії. У першій грі результат зебезпечили голи Джорджа Гілсдона і Вів'єна Вудворда, а в другій — Джорджа Волла[en] з «Манчестер Юнайтед»[13][14]. Наприкінці травня поїхав у турне до Центральної Європи. На поле виходив у двох перших поєдинках проти команди Угорщини, а за перебігом подій гри з Австрією спостерігав з лави запасних. Всього за національну збірну провів сім офіційних матчів: 6 перемог, 1 нічия, різниця м'ячів — 29:7.[12]

Дата Місто Господарі Рахунок Гості Турнір
Аматорська збірна
1 07.12.1907 Лондон Англія Англія 6:1 Saint Patrick's Saltire.svg Ірландія ТМ
2 21.12.1907 Дарлінгтон Англія Англія 12:2 Нідерланди Нідерланди ТМ
3 23.03.1908 Лондон Англія Англія 12:0 Франція Франція ТМ
4 18.04.1908 Брюссель Бельгія Бельгія 2:8 Англія Англія ТМ
5 20.04.1908 Берлін Німеччина Німеччина 1:5 Англія Англія ТМ
Національна збірна
1 15.02.1908 Белфаст Ірландія Saint Patrick's Saltire.svg 1:3 Англія Англія ЧБ
2 16.03.1908 Кардіфф Уельс Уельс 1:7 Англія Англія ЧБ
3 04.04.1908 Глазго Шотландія Шотландія 1:1 Англія Англія ЧБ
4 13.02.1909 Бредфорд Англія Англія 4:0 Saint Patrick's Saltire.svg Ірландія ЧБ
5 03.04.1909 Лондон Англія Англія 2:0 Шотландія Шотландія ЧБ
6 29.05.1909 Будапешт Угорщина Угорщина 2:4 Англія Англія ТМ
7 31.05.1909 Будапешт Угорщина Угорщина 2:8 Англія Англія ТМ

Цікаві факти:

Футбольна ліга

Дебют у першому дивізіоні виявився для «Бредфорд Сіті» складним, у стартових 12-ти матчах клуб набрав шість очок, забив сім голів і знаходився на останньому 20-му місці. 21 листопада 1908 року «Бредфорд Сіті» поступився «Манчестер Юнайтед» (2:0) і того ж дня був підписаний контракт з Евеліном Лінтоттом. У другому колі команда грала краще і змогла піднятися на 18-ту позицію, яка давала можливість продовжити виступи в еліті клубного англійського футболу, а до другого дивізіону вилетіли «Манчестер Сіті» та «Лестер Сіті».[20][12]

В наступних трьох сезонах «Бредфорд Сіті» завершував чемпіонат у першій половині турнірної таблиці, а найбільшим досягненням того складу стала перемога у Кубку Англії 1910/11[en]. Але у розіграші цього турніру Лінтотт участі не брав, йому у той час почали дошкуляти травми. У Бредфорді йому запропонували роботу на фабриці по виготовленні спортивного одягу, але він знайшов місце вчителя у школі Дадлі Гілл[21].

2 грудня 1907 року Біллі Мередіт і Чарлі Робертс[en] заснували «Асоціацію футболістів і тренерів». Ії цілями були відміна максимального рівня заробітної плати у чотири фунти і збільшення виплат футболістам під час переходів з однієї команди в іншу. Евелін Лінтотт очолював цю профспілку у 1911—1912 роках, разом з старшим братом Фредеріком працював над газетою цього об'єднання «Football Player Magazine».[22][2]

1912 року молодий тренер Герберт Чепмен запросив до складу своєї команди, його обрали капітаном «Лідс Сіті». Чемпіонат 1912/13 став найкращим у його спортивній біографії: у першості відіграв у всіх матчах, а клуб піднявся з 19-го на 6-те місце (у порівнянні з попереднім турніром). Наступного сезону знову почали дошкуляти травми, він провів декілька матчів, передав капітанську пов'язку Джиммі Спірсу[en] і завершив футбольну кар'єру. Всього провів у першому дивізіоні 53 матчі, у другому — 43, у Кубку Англії — 6.[3][23]

Статистика клубних виступів:

Сезон Команда Чемпіонат Кубок
Л І Г І Г
1899/04 «Вокінг» ЛЗС
1904/05 «Вокінг» ЛЗС 32 27
1905/06 «Вокінг» ЛЗС
Усього за «Вокінг»
1906/07 «Плімут Аргайл» ПФЛ 2 0
1907/08 «Квінз Парк» ПФЛ 35 1 2[24] 0
Усього в Південній лізі 37 1 2 0
1908/09 «Бредфорд Сіті» Д-1 20 1 2 0
1909/10 «Бредфорд Сіті» Д-1 24 1 2 0
1910/11 «Бредфорд Сіті» Д-1 7 0
1911/12 «Бредфорд Сіті» Д-1 2 0
Усього за «Бредфорд» 53 2 4 0
1912/13 «Лідс Сіті»[en] Д-2 38 1 1 0
1913/14 «Лідс Сіті» Д-2 5 0 1 0
Усього за «Лідс» 43 1 2 0
Позиція півзахисник
Зріст 178 см

Війна

4 сепрня 1914 року Велика Британія оголосила війну Німецькій імперії. Військовий міністр лорд Кітченер вважав, що Британська імперія не зможе брати участь у тривалій війни лише за допомогою існуючих на той час регулярних військ і тому по всій державі розпочався набір добровольців під гаслом «Ви необхідні своій країні»[25].

14 вересня 1914 року шкільний вчитель Евелін Лінтотт записався у Лідсі до 15-го батальйону Західно-Йоркширського полку. Це формування також відоме як «Товариші з Лідсу»[26][27][28] і вважається одним з першим у так званій «Армії Кітченера»[en]. Назабаром Лінтотт отримав звання сержанта, а 20 грудня 1914 року став першим лейтенантом британської армії з осередка колишніх професіональних футболістів. У цьому батальйоні також служив відомий гравець у крикет лейтенант Вільям Бут[en].

У грудні наступного року його частину направляють для захисту найважливішої транспортної артерії на всьому Близькому Сході — Суецького каналу від військ Османської імперії, які захопили Синайський півострів. В Єгипті 15-й батальйон перебував три місяці і в березні 1915 року був переведений на Західний фронт, до Франції.[23]

1 липня 1916 року розпочалася наступальна операція на річці Сомма у Північній Франції. «Товариші з Лідсу» отримали наказ захотипи село Серре. Взвод Лінтотта потрапив під шквальний вогонь, лейтенант намагався продовжити наступ, але під час третьої спроби загинув від кулеметної черги в груди. Тіло лейтенанта Лінтотта залишилося на полі бою. Місце поховання невідоме. Особисті речі, у тому числі три книги і 78 фунтів стерлінгів, були відправлені матері у Суррей. Його ім'я викарбувано на пам'ятнику меморіла загиблим британським воякам у французькому місті Тьєпваль.[1][12]


Цікаві факти:

  • У листопаді 1914 року шістьнадцять гравців клубу «Хартс» (Единбург) стали основою 17-го батальйону Королівського полку шотландських стрільців, який також називають «батальйоном Мак-Крея»[en]. До його складу входили футболісти та вболівальники декількох шотландських клубів, а також представники інших видів спорту. У жовтні 2014 року «Батальйон Мак-Крея» введений до Зали слави шотландського футболу.[29][30]
  • Найбільше футболістів служило у 17-му батальйоні Міддлсекського полку, який також називають «футбольним батальйоном»[en]. Зокрема, дворазовий олімпійський чемпіон Вів'єн Вудворд, гравці збірної Англії — Френк Баклі[en], Джек Кук, Фред Баллок, Тім Коулман, Персі Гамфрей, Ернест Вільямсон, гравці збірної Уельсу — Джеймс Вільямс[en], Фред Кінор[en], гравець збірної Ірландії Джек Доран, команда «Клептон Оріент» у повному складі та інші.[31][32]
  • У 23-му батальйоні Міддлсекського полку служили гравець збірної Англії Ерні Сіммс і нападник «Манчестер Юнайтед» Сенді Тернбулл.[33][34]

Спортивні досягнення

Примітки

  1. а б в г Евелін Лінтотт (анг.). The Mighty Leeds. Процитовано 24 березня 2018. 
  2. а б в г Евелін Лінтотт (анг.). Leeds United F.C. History. Процитовано 16 березня 2018. 
  3. а б Команды лейтенанта. Как стать настоящей легендой английского футбола, не бросая профессию учителя (рос.). Еженедельник «Футбол-Хоккей» (15.05.2015). Процитовано 20 березня 2018. 
  4. а б Евелін Лінтотт (анг.). Godalming Museum. Процитовано 16 березня 2018. 
  5. Контракт на особых условиях, личное шоу и звёздная жизнь. Как любители играли в футбол (рос.). Footballhd.ru. Процитовано 23 березня 2018. 
  6. Вратарь, готовый к бою. История Дика Руза — голкипера, заигравшегося со смертью (рос.). Sports.ru. Процитовано 23 березня 2018. 
  7. Вівіан Вудворд (укр.). Football.ua. Процитовано 23 березня 2018. 
  8. а б Статистика аматорської збірнї Англії (1906–1939) (анг.). England Football Online. Процитовано 23 березня 2018. 
  9. Ірландія — Англія (1908) (анг.). England Football Online. Процитовано 23 березня 2018. 
  10. Уельс — Англія (1908) (анг.). England Football Online. Процитовано 23 березня 2018. 
  11. Шотландія — Англія (1908) (анг.). England Football Online. Процитовано 23 березня 2018. 
  12. а б в г Евелін Лінтотт (анг.). England Football Online. Процитовано 23 березня 2018. 
  13. Англія — Ірландія (1909) (анг.). England Football Online. Процитовано 23 березня 2018. 
  14. Англія — Шотландія (1909) (анг.). England Football Online. Процитовано 23 березня 2018. 
  15. Вів'єн Вудворд (анг.). RSSSF. Процитовано 23 березня 2018. 
  16. Футбольна збірна Великої Британії на Олімпіаді-1908 (анг.). Sports Reference.com. Процитовано 23 березня 2018. 
  17. Хавин Б. Н. Всё об олимпийских играх. — 2-е изд., доп. — М.: Физкультура и спорт, 1979. С.449. (рос.)
  18. «Квінз Парк Рейнджерс» (анг.). England Football Online. Процитовано 23 березня 2018. 
  19. «Бредфорд Сіті» (анг.). England Football Online. Процитовано 23 березня 2018. 
  20. Чемпіонат Англії 1908/09 (рос.). WildStat.ru. Процитовано 27 березня 2018. 
  21. Англійською мовою: Dudley Hill (анг.). The Royal British Legion. Процитовано 28 березня 2018. 
  22. Евелін Лінтотт (анг.). Spartacus Educationals. Процитовано 28 березня 2018. 
  23. а б Евелін Лінтотт (анг.). Football and the First World War. Процитовано 28 березня 2018. 
  24. Суперкубок Англії з футболу 1908 року.
  25. Англійською мовою: Your country needs you
  26. Англійською мовою: Leeds Pals
  27. Leeds Pals. — Pen & Sword Books Limited 47 Church Street, Barnsley South Yorkshire S70 2AS, 1991 — C.23 ISBN 0-85052-335-4 (англ.)
  28. Hugh Sebag-Montefiore. Soome: Into the Breach — The Belknap Press of Harvard University Press, Cambridge, Massachusetts, 2016 — C.85 ISBN 978-0-674-54519-9 (англ.)
  29. Halliday, Stephen (27 October 2014). McCrae’s Battalion inducted into SFA Hall of Fame. The Scotsman. Процитовано 23 березня 2018. 
  30. Гравці клубу «Хартс» (Единбург) у Першій світовій війні (анг.). Football and the First World War. Процитовано 23 березня 2018. 
  31. Футбольний батальйон (укр.). Football.ua. Процитовано 23 березня 2018. 
  32. Гравці клубу «Клептон Оріент» у Першій світовій війні (анг.). Football and the First World War. Процитовано 23 березня 2018. 
  33. Ернест Сіммс (анг.). Football and the First World War. Процитовано 16 березня 2018. 
  34. Сенді Тернбулл (анг.). Football and the First World War. Процитовано 16 березня 2018. 

Посилання