Главная страница

Івановський Ігнатій Олександрович
I. O. Ivanovsky-portrait.jpg
Народився 16 грудня 1858(1858-12-16)
Германівка Київської губернії
Помер дата смерті невідома, не раніше 1926 р.
місце смерті невідоме
Національність українці
Місце проживання Російська імперія
Діяльність юрист
Галузь Право
Відомий завдяки професор Новоросійського та Санкт-Петербурзького університетів
Alma mater Київський університет
Заклад Новоросійський університет, Санкт-Петербурзький університет
Нагороди
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Звання професор

Івановський Ігнатій Олександрович (16 грудня 1858, містечко Германівка Київської губернії, тепер село Обухівського району Київської області – не раніше 1926, місце смерті невідоме) — український та російський юрист (державознавець та міжнародник), професор з 1889 р. Завідувач кафедри міжнародного права Новоросійського університету у 1884 - 1896 роках.

З біографії

Навчався в 2-й київській гімназії. В 1877 р. вступив до Київського університету Св. Володимира, на юридичний факультет, котрий закінчив 1881. Бажаючи продовжити свою освіту, Івановський поступив на історико-філологічний факультет Київського університету, але полишив навчання там в 1882, після залишення для приготування до професорського звання по кафедрі міжнародного права юридичного факультету[1].

У 1884 році після захисту дисертації pro venia legendi (тобто на право викладання в університеті)[2] Івановський отримав звання приват-доцента; цього ж року він був обраний Радою Новоросійського університету приват-доцентом по кафедрі міжнародного права та прийняв обрання.

Одночасно з викладанням в університеті викладав політичну економію в Одеському комерційному училищі[3].

В цьому будинку в Санкт-Петербурзі по Великому проспекту Петроградської сторони, №76/78[ru] проф. І. О. Івановський мешкав станом на 1909 р.[4]

Після захисту магістерської дисертації (Взаимное содействие государств в производстве следствий по делам уголовным, Од., 1889[5]), Івановський був обраний екстраординарним професором кафедри міжнародного права Новоросійського університету.

1896 року переїхав до Петербурга, де працював в університеті на кафедрі державного права. Одночасно викладав в Олександрівському ліцеї та в Олександрівській військово-юридичній академії. Був членом Юридичного товариства при Санкт-Петербурзькому університеті та членом Російської групи Міжнародного союзу криміналістів[6][7].

У червні 1897 року від Олександрівського ліцею І. О. Івановський був відряджений до Відня для вивчення досвіду навчально-виховного процесу та умов, у яких живуть вихованці Терезіанської академії, статус якої міг бути порівняний зі статусом ліцею. Опублікований 1898 р. звіт про це відрядження викликав інтерес педагогічних працівників багатьох ліцеїв Росії[8].

Заслужений професор Санкт-Петербурзького університету (від 15 жовтня 1908 року[9]); був деканом юридичного факультету у 1904 – 1905 рр. та в 1918[10] р.

О. І. Івановський дійсний статський радник від 1 січня 1900 р.; нагороджений орденами Св. Володимира 3 і 4 ступенів, Св. Станіслава 1, 2 і 3 ступенів[11][12].

Після звільнення з Петроградського університету (1924) продовжував працювати в Політехнічному інституті[13].

Помер в 1920-х рр.

У "Звіті про стан та діяльність Імператорського Санкт-Петербурзького університету за 1910 рік" про І. О. Івановського написано:

Ігнатій Олександрович Івановський, виконуючий посаду[ru] заслуженого ординарного професора, дійсний статський радник (дср), православного віросповідання, магістр міжнародного права, на службі і у відомстві Міністерства народної освіти з 5 листопада 1882 р.; у чині дійсного статського радника з 1 січня 1900 року. На посаді ординарного професора з 2 липня 1905 р.; заслужений професор з 20 жовтня 1909 р. Отримує від Університету жалування 2400 рублів, столових 300 рублів, квартирних 300 рублів, всього 3000 рублів (в рік). Нагороджений орденами Св. Володимира 3 і 4 ступенів, Св. Станіслава 1, 2 і 3 ступенів[14].

.

Внесок І. О. Івановського в науку

Київський період наукової діяльності І. О. Івановського. Підготовка дисертації pro venia legendi

Університет Св. Володимира в якому І. О. Івановський отримав вищу освіту, а згодом і звання приват-доцента

Ще в студентські роки І. О. Івановський виявив великий інтерес до наукових досліджень. Свою дослідницьку діяльність він присвятив питанням міжнародного та державного права (зокрема законів та звичаїв війни і міжнародного кримінального права) та, меншою мірою, питанням міжнародного приватного права. Науковими керівниками його дисертації на право викладання в університеті були проф. В. А. Незабитовський, а після його смерті в 1883 р. – професор державного права О. В. Романович-Славатинський[15].

Темою його дисертації на право викладання в університеті (для присвоєння звання приват-доцента) був міжнародно-правовий аспект долі хворих та поранених під час збройних конфліктів воїнів. Його Івановський вважав одним з найважливіших питань права війни. У своїй дисертації вчений простежує історичний досвід правового становища хворих та поранених від час війни воїнів, санітарного персоналу від стародавніх Єгипту, Греції та Риму до скликання Женевської конференції 26 жовтня 1863 р. Далі науковець аналізує історію Женевської конвенції від часу її укладення 10/22 серпня 1864 р. до моменту написання дисертації. Главу ІІІ дисертації Івановський присвятив критичному розбору Женевської конвенції. Тут, крім аналізу питання про статус хворих та поранених воїнів, він розкриває питання про осіб, котрі надають допомогу хворим та пораненим воїнам, а саме про офіційний санітарний персонал, приватні товариства допомоги хворим та пораненим, про участь місцевих мешканців в наданні допомоги хворим та пораненим воїнам. Також ідеться про санітарні установи (лазарети) і про їх рухливість відносно військових підрозділів, котрих вони обслуговують; розглядається в гл. ІІІ дисертації і питання про розрізнювальний знак, запроваджений Женевською конвенцією (Червоний хрест). Женевську конвенцію автор називає найкращим пам’ятником перемоги гуманності та правосвідомості над грубою силою і свавіллям[16].

Санкт-Петербурзький період наукової діяльності І. О. Івановського

До Петербурга І. О. Івановський був переведений з Одеси на посаду екстраординарного професора кафедри державного права в 1896 році. На кафедрі державного права він працюватиме аж до завершення своєї кар’єри в Університеті 1924 року.

На юридичному факультеті Івановський читав курси: "Російське державне право" (в 1897 – 1914 роках), "Російське державне право в зв’язку з загальним вченням про державу" (в 1898 – 1900 роках),"Загальне вчення про державу в зв’язку з оглядом основ державного устрою найважливіших держав Європи та Америки" (в 1899 – 1916 роках),"Лекції з загальної теорії державного права та іноземного державного права" (в 1917 році)[17].

Маючи в послужному списку науковий ступінь магістра державного права, І. О. Івановський, очевидно, вдовольнявся цим та не переймався підготовкою докторської дисертації. Проте, як і всі викладачі факультету, він під час служби в Університеті провадив не тільки викладацьку, але й наукову роботу.

Навчальні заклади Санкт-Петербурга (Петрограда) в яких викладав І. О. Івановський (Зліва направо: юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету, Олександрівський ліцей[ru], Олександрівська військово-юридична академія, Петроградський політехнічний інститут)

W9G4373.jpg Alexandrovsky liceum.jpg Naberegnaya moyki 96.JPG Polytechnical Institute.jpg

Так, в першому та другому номерах юридичної газети "Право" за 1898 рік (виходила в Петербурзі) побачила світ стаття вченого про значення в Росії судових вироків в кримінальних справах[18]; тематика статті була дуже близькою до теми магістерської дисертації Івановського. В кінці наступного року в цій же газеті з’явилась доповідь Івановського в юридичному товаристві при Санкт-Петербурзькому університеті про О. Д. Градовського як вченого[19] (у зв’язку зі смертю проф. Градовського; наступного 1900-го року ця доповідь вийшла окремим виданням[20]).

Значно пізніше вчений опублікував наукові розвідки про державну діяльність графа Д. О. Мілютіна[21] (1912) та про відомого науковця М. М. Ковалевського[22] (1916).

Також, як і одеський період своєї наукової діяльності, у Петербурзі активно рецензував роботи свої колег. Він підготував рецензії на дисертацію В. М. Гессена про підданство[23] (1910), на нариси з міжнародного приватного права О. О. Пиленка[24] (1911), на підручник Б. Е. Нольде з російського державного права[25] (1911) та ін.

Праці

  • Ивановский И. А., канд. законоведения. Женевская конвенция 10 - 22 августа 1864 г.: Положительный международный закон об участии больных и раненых воинов во время войны. – Киев: В Университетской Типографии,1884. – 190 с.
  • Ивановский И. А. Определение, основные начала, задача и значение международного права. – Одесса, 1884.
  • Конспект лекций по международному праву, читанных в императорском Новороссийском университете в 1885/6 ак. г. приват-доцентом И. Ивановским: Вып. 1 – Одесса типо-лит. В. Кирхнера 1885. – 29 с.
  • Ивановский И. А. О подготовке лиц, посвящающих себя консульской карьере. – Одесса: Тип. «Новый телеграф», 1886. – 56 с.
  • Ивановский И. А. Взаимное содействие государств в производстве следствий по делам уголовным. – Одесса: Тип. "Одесский Вестник", 1889. – 150, II с.
  • Собрание действующих договоров заключенных Россией с иностранными державами. Recueil des traites en vigueur, counclus par la Russie aves les puissances etrangeres. / Сост. И. Ивановский. — Одесса: "Экономическая" типография, 1890. (в 2-х тт.)
  • Ивановский И. А., экстра-орд. проф. Женевская конвенция 10 (22) августа 1864 г. и право войны: Речь, произнесенная на акте в Императорском Новороссийском Университете 30 августа 1889 г. - Одесса: Тип. Штаба Одесского военного округа, 1891. – 108 с. (переглянути PDF - оригінал)
  • Ивановский И. А. Разбор сочинения проф. Н. Чижова «Право и его содержание по учению Лоренца фон-Штейна»: (В 2 ч. Одесса. 1889—1890 г.) / Проф. Новорос. ун-та И. А. Ивановский. — Санкт-Петербург: тип. В. С. Балашева, 1891. — 25 с.
  • Ивановский И. Конституционализм и князь Бисмарк: критический етюд // Вестник Европы: журнал истории, политики, литературы. Двадцать седьмой год. Книга 6-я. Июнь, 1892. – С. 613 – 653.
  • Ивановский И. А. Новый курс международного права (Даневский В. П. Пособие к изучению истории и систематики международного права. Критический этюд И. Ивановского). – Спб.: Тип. М. М. Стасюлевича, 1892. – 36 с.
  • Ивановский И. О значении в России иностранных судебных приговоров по уголовным делам// Право. – 1898. – № 1. Ст. 16 – 19; № 2. Ст. 9 – 16.
  • Ивановский И. А. А. Д. Градовский как ученый // Право. –1899. - [№ 27 - 52] - С. 2395 – 2401. (також окремим виданням: Ивановский И. А. А. Д. Градовский, как ученый: Речь проф. И. Ивановского в заседании С.-Петерб. юрид. о-ва 4 дек. 1899. - Санкт-Петербург: тип. Спб. АО печ. дела Е. Евдокимов, 1900. - 13 с.)
  • Ивановский И. А. Новая теория подданства: [Рец. на дис. В. М. Гессена "Подданство, его установление и прекращение". Т. 1. СПб., 1909.] // Вестник Европы. - СПб., 1910. - № 3.
  • Ивановский И. А. Опыт новых построений в области частного международного права в книге проф. А. А. Пиленко – Очерки по систематике частного международного права. - Спб. 1911 г.: Критический этюд / И.А. Ивановского, Заслуженного профессора Императорского С.-Петербургского Университета. – СПб.: Сенатская типография, 1911. – 30 с. – (Из «Журнала Министерства Юстиции» Ноябрь 1911 г.).
  • Ивановский И. А. Обзор государственной деятельности графа Дмитрия Алексеевича Милютина. – СПб.: Первая женская тип. Т-ва Печатного станка, 1912.
  • Ивановский И. А. Отзыв о сочинении барона Б. Э. Нольде: «Очерки русского государственного права». С.-Пб. 1911 г., с. 554, составленный засл. проф. И. А. Ивановским. — Петроград: тип. Имп. Акад. наук, 1916. — 43 с.
  • Ивановский И. А. Максим Максимович Ковалевский: Биографический очерк. – Пг., 1916[26].

Примітки

  1. Грабарь В. Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647 – 1917). – М.: Изд. АН СССР, 1958. – 491 с.
  2. на тему "Женевская конвенция 10 (22) августа 1864 г.", опублікована в Києві 1884 р., і повторно в Одесі в 1891 р. під заголовком "Женевская конвенция 10 (22) августа 1864 г. и право войны: Речь, произнесенная на акте в Императорском Новороссийском Университете 30 августа 1889 г.".
  3. Савчук К. О. Івановський Ігнатій Олександрович // Юридична енциклопедія: В 6-ти тт. — Т. 6: Т — Я. — К., 2004. — 768 с. — С. 618.
  4. Русская группа Международного Союза Криминалистов. Общее собрание группы в Москве 4 – 7 января 1909 года. – С.-Петербург: Типография т-ва "Общественная польза", 1911г. - XXXX + 356с. – С. ХІ.
  5. Дис. опублікована в: Записки Императорского Новороссийского университета. - Том 49. - Одесса, 1889. - С. 491 - 689 та окремим виданням.
  6. Правовая наука и юридическая идеология России. Энциклопедический словарь биографий. Том 1: ХІ – начало ХХ в. / Отв. Ред. В. М. Сырых. – М.: Российская академия правосудия, Издательская группа «Юрист», 2009. – С. 281.
  7. Русская группа Международного Союза Криминалистов. Общее собрание группы в Москве 4 – 7 января 1909 года. – С.-Петербург: Типография т-ва "Общественная польза", 1911г. - XXXX + 356с. – С. ХІ.
  8. Кудінова Л. Ю. Івановський Ігнатій Олександрович // Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. — Т. 2: А - І. — 2-ге вид., доп. — Одеса: Астропринт, 2005. — 512 с. — С. 483.
  9. Кудінова Л. Ю. Івановський Ігнатій Олександрович // Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. — Т. 2: А - І. — 2-ге вид., доп. — Одеса: Астропринт, 2005. — 512 с. — С. 483.
  10. Санкт-Петербургский государственный университет. Деканы Юридического факультета
  11. Кудінова Л. Ю. Івановський Ігнатій Олександрович // Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. — Т. 2: А - І. — 2-ге вид., доп. — Одеса: Астропринт, 2005. — 512 с. — С. 483.
  12. Отчет о состоянии и деятельности Императорского С.-Петербургского университета за 1910 год. Под редакцией заслуженного профессора И.А. Ивановского. С приложением речи заслуженного профессора Н.И. Веселовского. – СПб., 1911. – Приложение, с. 26.
  13. Ивановский Игнатий Александрович // "Санкт-Петербургский государственный университет. Биографика СПбГУ"
  14. Отчет о состоянии и деятельности Императорского С.-Петербургского университета за 1910 год. Под редакцией заслуженного профессора И.А. Ивановского. С приложением речи заслуженного профессора Н.И. Веселовского. – СПб., 1911. – Приложение, с. 26.
  15. Грабарь В. Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647 – 1917). – М.: Изд. АН СССР, 1958. – 491 с.
  16. Див.: Ивановский И. А., экстра-орд. проф. Женевская конвенция 10 (22) августа 1864 г. и право войны: Речь, произнесенная на акте в Императорском Новороссийском Университете 30 августа 1889 г. - Одесса: Тип. Штаба Одесского военного округа, 1891. – 108 с. - С. 95.
  17. Ивановский Игнатий Александрович // "Санкт-Петербургский государственный университет. Биографика СПбГУ"
  18. Ивановский И. О значении в России иностранных судебных приговоров по уголовным делам// Право. – 1898. – № 1. Ст. 16 – 19; № 2. Ст. 9 – 16.
  19. Ивановский И. А. А. Д. Градовский как ученый // Право. –1899. - [№ 27 - 52] - С. 2395 – 2401.
  20. Ивановский И. А. А. Д. Градовский, как ученый: Речь проф. И. Ивановского в заседании С.-Петерб. юрид. о-ва 4 дек. 1899. - Санкт-Петербург: тип. Спб. АО печ. дела Е. Евдокимов, 1900. - 13 с.
  21. Ивановский И. А. Обзор государственной деятельности графа Дмитрия Алексеевича Милютина. – СПб.: Первая женская тип. Т-ва Печатного станка, 1912.
  22. Ивановский И. А. Максим Максимович Ковалевский: Биографический очерк. – Пг., 1916.
  23. Ивановский И. А. Новая теория подданства: [Рец. на дис. В. М. Гессена "Подданство, его установление и прекращение". Т. 1. СПб., 1909.] // Вестник Европы. - СПб., 1910. - № 3.
  24. Ивановский И. А. Опыт новых построений в области частного международного права в книге проф. А. А. Пиленко – Очерки по систематике частного международного права. - Спб. 1911 г.: Критический этюд / И.А. Ивановского, Заслуженного профессора Императорского С.-Петербургского Университета. – СПб.: Сенатская типография, 1911. – 30 с.
  25. Ивановский И. А. Отзыв о сочинении барона Б. Э. Нольде: «Очерки русского государственного права». С.-Пб. 1911 г., с. 554, составленный засл. проф. И. А. Ивановским. — Петроград: тип. Имп. Акад. наук, 1916. — 43 с.
  26. Див. також неповний перелік праць О. І. Івановського на сайті Російської державної бібліотеки

Література

  • Отчет о состоянии и деятельности Императорского С.-Петербургского университета за 1910 год. Под редакцией заслуженного профессора И.А. Ивановского. С приложением речи заслуженного профессора Н.И. Веселовского. – СПб., 1911.
  • Грабарь В. Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647 – 1917). – М.: Изд. АН СССР, 1958. – 491 с.
  • Савчук К. О. Івановський Ігнатій Олександрович // Юридична енциклопедія: В 6-ти тт. — Т. 6: Т — Я. — К., 2004. — 768 с. — С. 618.
  • Денисов В. Н. Івановський Ігнатій Олександрович // Антологія української юридичної думки: В 10 т. / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: Юридична книга, 2004. – Т. 8: Міжнародне право. – С. 265 – 267.
  • Кудінова Л. Ю. Івановський Ігнатій Олександрович // Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. — Т. 2: А - І. — 2-ге вид., доп. — Одеса: Астропринт, 2005. — 512 с. — С. 482 – 484.
  • Сырых В. М. Ивановский Игнатий Александрович // Правовая наука и юридическая идеология России. Энциклопедический словарь биографий. Том 1: ХІ – начало ХХ в. / Отв. Ред. В. М. Сырых. – М.: Российская академия правосудия, Издательская группа «Юрист», 2009. – С. 281.

Посилання